На краю життя
7.
- Що ти кажеш, юначе? – карі очі знайомого старого пильно вдивлялися в Іванове обличчя..
- Я шукаю місто Топлан, ви чули про таке?
- Воно давно вже згоріло, століття тому.
- Століття?! – вигукнув парубок, - але ж ми ось недавнечко брали його в облогу.
- І нащо ви його брали, якщо не взяли? – насмішкувато примружив очі козак.
- Не зуміли, сильно трималися половці.
- А все місто під водою.
- Покажіть те місце.
- Якщо хочеш - відведу.
Довго йшли безмежними степами, темними лісами, через мілкі озера і зруйновані міста. Третьої ночі дістались місця. З-під темної води блимали вогні Топлану.
Іван почав знімати чоботи.
- Зачекай, - старий хвацько схопив парубка, - якщо зараз попливеш, то постанеш перед вибором: відкрити в собі сили характерника, чи померти.
- Таке питаєте, звичайно…
- Але випроби можуть бути страшніші за саму смерть.
Іван на мить завагався, але, стріпнувшись, відповів, - Так, я готовий.
- Тоді йди, - козак відпустив парубка і зник. А той стрімголов пірнув під крижану воду…
#5170 в Фентезі
#3668 в Сучасна проза
Відредаговано: 11.01.2021
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
