На краю життя
6.
- Про що ти думаєш, Іване? – Остап поклав руку на плече парубка.
- Не знаю. Ніби щось довго шукав ціле життя, а ось воно поряд, кличе до себе - голос в козака був розгублений і тихий.
- Твоє покликання бути головним серед нас, боротися за віру і Бога.
- Так, але це мета кожного, я шукаю те, як буду боротися. Шукаю шлях життя.
- Гаразд, хай буде по-твоєму. Зараз у нас тут змаги, - отаман змінив розмову, - покажеш хлопцям кілька новеньких - ударів шаблею?
- Так, може приєднаюсь.
- Добре, - Остап пішов. Іван залишився незворушно стояти на пагорбі Дніпровської кручі.
На широкій землі посеред золотавого поля гарцювали два вороних. Ніби темні духи, бігали по світло-жовтій траві, стаючи на диби, рвалися далі. Великий степ давав змогу бути вільними.
#5184 в Фентезі
#3678 в Сучасна проза
Відредаговано: 11.01.2021
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
