Елемент сто дев'ятий

— Що ти хочеш? — тихо спитала вона.

Він поглянув їй у очі, і його голос став майже шепотом, сповненим пристрасті:
— Хочу цілувати тебе аж до ночі… Хочу лежати поруч… Можна тебе поцілувати, Різноока?

Ада відчула, як щоки палять, серце калатає шалено. Вона посміхнулася і невеличким кивком дозволила один поцілунок.

— Точно? — перепитав Нікс, ледве стримуючи жагу.

Ада кивнула, все ще сидячи на ліжку. Мить, і він уже опинився зверху, тримаючись на руках, його погляд палаючий, а від шиї впав кулон конюшини.

— Що це? — тихо спитала вона, ведучи пальці по його шиї.

Нікс, трохи засоромившись, відповів:
— Забрав у Тьомо.

Ада провела рукою по шраму, який розрізав його ліву брову, і відчула мить ніжності крізь всю пристрасть і напругу.

Їхні погляди зустрілися, і світ, здавалось, стискався до одного моменту, одного подиху, одного поцілунку.

Нікс нахилився, щоб поцілувати Аду, і саме тоді його телефон задзвонив. Ада підняла брови:

— Тобі дзвонять…

Він ледве відірвав погляд від її губ і прошепотів:

— Начхати. Переді мною — моя кохана дівчина. Я от-от її поцілую… друге в житті. Який там телефон, Різноока?

Її очі розширилися, але вона тільки тихо посміхнулася, коли його губи торкнулися її. Поцілунок був м’яким, гарячим, насиченим, немов світ навколо замовк і залишив тільки них двох. Телефон перестав дзвонити, і вони залишилися у власному світі.

Коли Нікс відірвався, він ліг поруч, дивлячись у стелю, вдихаючи запах її волосся і відчуваючи тепло її тіла. Дзвінок знову пролунав, він підняв слухавку і почув голос сестри.

— Народилася дівчинка! — прозвучав щасливий голос.

Нікс не зміг стримати посмішки:

— Ада… — сказав він, і вона здивовано підняла голову. — Ти знаєш, що у мене є сестра від другого шлюбу матері? — Дівчина кивнула. — Вона щойно народила!

— О! Це прекрасно! Я щиро рада за неї.

Через декілька хвилин, Ада раптом заговорила:

— Тепер я і мій батько живемо як сусіди. Я більше не буду його слухатись.