Глава 16

Елі

Вперше на душі я відчуваю таку легкість.  Моє життя в якому творився невимовний хаос, створений мною власноруч, стало упорядкованим і щасливим.  Рік тому я поділяла поняття поганого і хорошого занадто яскраво, сама не відаючи, що хотіла цим собі довести.  Я думала що влаштувала своє життя; писала власні плани, становила розклад для себе так, немов це не життя, а шкільний щоденник.  Але в реальності все занадто непередбачувано.  Зустрівшись з Алексом я була впевнена, що ми з ним ідеальна пара, але він виявився негідником.  Зіткнувшись з Джейсом я поставила на нього клеймо недолугого, але він став моїм коханим чоловіком, який мене обожнює.  Здавалося моя кар'єра неодмінно стане розвиватися в сфері архітектури, адже я вчилася цьому з дитинства, але в підсумку, влаштувавшись на роботу, зрозуміла що сидіння в офісі це не моє.  Чотири стіни вбивають в мені натхнення яке я так намагаюся зберігати і вдихати в свої твори і проекти.  Тепер я власниця магазину і книжкового клубу при ньому.  Я зробила цей крок завдяки моїм близьким - Джейсу, який мене постійно підтримує в будь-якій ситуації, Ліаму, який допоміг мені зробити перший крок і навчив, подругам, які розставляли зі мною книги по полицях.  Кожен мій друг або родич вніс в мій розвиток і розвиток магазину частинку себе.  І тепер це найприбутковіший, найдушевніший книжковий магазин, як би дивно це не звучало.
Тейт обслуговувала людей на касі, а я сховалася в підсобці в виділеному для відпочинку куточку, щоб зробити замовлення нової партії товару.  З моменту відкриття пройшов всього тиждень, а частина полиць поріділа, і все завдяки заяві відомої письменниці Елізабет Кларк, котра запросила своїх друзів.  Але не тільки через неї стелажі поступово порожніли.  Здається покупцям подобається створена нами обстановка, і мені дуже багато людей на касі кажуть, що раді появі такого незвичайного місця в місті, де вони не тільки купують книги, а й можуть їх обговорити.
Замовивши декілька десятків нових томів, я прийшла на допомогу моїй нещодавно найнятій працівниці, і разом ми простояли за касовим апаратом до самого закриття.
 - Тебе підвезти додому, Елі?  - ввічливо цікавиться Тейт у якої є машина, і вона на ній приїжджає на роботу.
 - Ні, дякую!  Мене як завжди зустріне Джейс.
 - Ну добре, тоді я пішла!  День видався насиченим.
 - Згодна.  Відпочинь гарненько.  Завтра швидше за все буде те ж саме.
 - Сподіваюся на це.  Мені дуже подобається коли є рух в магазині.  Так час пролітає непомітно і приємніше.  До завтра!
 - Бувай, Тейт!  - я помахала їй на прощання, а сама почала вимикати всюди світло, зачинила двері, і вийшла на вулицю чекати чоловіка.
Але чекати не довелося, бо Джейс приїхав як зазвичай трохи раніше, щоб я втомленою не стояла на тротуарі.
 - Ти впевнена що не хочеш навчитися водити?  - запитує він коли я сідаю на пасажирське сидіння.
 - Так.  А тобі набридло мене підвозити?  Я ж говорила що цілком можу їздити на таксі або ходити пішки!
 - Ні.  Мені дуже подобається забирати тебе з роботи.  Ми і так мало бачимося вдома.
 - Знаю, але як інакше?
 - Ти цілком можеш найняти другого працівника, а сама більше часу проводити вдома.
 - Я не можу.  Мені подобається працювати серед книг.  До того ж, я зустрічаюся з багатьма цікавими людьми за день, а завтра у нас перші збори членів клубу.  Будемо знайомитися ближче і обговорювати новинки.
 - Тобі насправді це так цікаво?
 - Дуже.
 - Все ж я хотів би, щоб ти більше часу проводила зі мною.
Я поклала долоню поверх його на коробку передач.
 - Ти сумуєш за братом?
 - Сумую, але мені не вистачає саме тебе.  Я не просто сумую, але боюся що ти всі вихідні будеш займатися тільки магазином, а я тепер не можу навіть запросити тебе кудись.  Зараз літо і шкода провести його в чотирьох стінах коли така шикарна погода на вулиці.

- Хм.  Я могла б знайти когось на пів ставки якщо тобі це так важливо.  Він просто буде підміняти мене в якійсь дні.  - Я обдумала його слова ще хвилину, і зрозуміла що Джейс правий.  Ми майже не бачимося, а це може погано позначитися на наших відносинах.  Грошами ми зараз не обділені і мені не обов'язково стирчати весь час на роботі.  - Так, ти маєш рацію.  Я знайду другого працівника.
Він відвів погляд від дороги на секунду і подивився на мене з незмінною посмішкою на обличчі.
 - Це було б просто чудово!  Ти знаєш, що я тебе обожнюю?
 - Знаю.
 - Як ти тоді будеш працювати коли знайдеться другий працівник?
 - Можу приходити пізніше або йти раніше з роботи, а вихідні присвячувати тільки нам двом.  Як тобі такий варіант?
 - Тоді ти будеш справжньою директоркою, заявляючись на роботі тільки для того, щоб тримати під контролем персонал і сам магазин.  Не погано.  Потрібно було зробити тобі окремий кабінет з ім'ям на табличці на дверях «Директор Елісон Ройал».  Звучить.
Я розреготалася, і звучний сміх Джейса розлився по автомобілю разом із моїм.
Пейзажі за вікном змінювалися один за іншим.  Спочатку ми проїхали по людних вулицях міста.  Потім виїхали на дорогу, що веде до нашого будинку.  Сонце в цю пору року нещадно палило, і сховавшись за горизонтом, ситуація зі спекою не сильно змінилася.  В повітрі між будинками висіла задуха.
Ми їхали в машині мовчки якийсь час і я насолоджувалася видами у вікно.  Періодично кидаючи погляди на свого чоловіка, дивуючись тому наскільки він гарний своєю особливою мужньою красою, і тим що все це належить мені.
 - В чому справа?  Знову милуєшся?  - я відриваю погляд від його торсу і піднімаю його на обличчя.  Джейс не видаа посмішку, але я всеодно помічаю в його очах смішинки.
 - Ні, звичайно.  - брешу я.
 - Не вірю.  Пам'ятаю вперше коли я спав на твоєму дивані на зйомній квартирі ти потайки розглядала мої татуювання.  Мене тоді в жар кинуло від твого погляду.
 - А ось і ні, я всього лише хотіла пройти на кухню, а інакше як повз тебе це зробити було неможливо.  - продовжую брехати.
 - Ага.  І тому в твоїй чарівній голівці фантазія малювала картину, приховану під простирадлом, яке прикривало нижню частину мого тіла.
 - А ось і ні!
 - Тоді чому ти почервоніла?
Джейс вже регоче на всю, і я не стримуюся, заражаючись цим реготом, який незабаром перериває дзвінок на його мобільний.
Джейс прикріплює мобільник до магніту поруч із панеллю приладів і включає гучний зв'язок.
 - Це Рік.  - тихенько каже Джейс, потім вітається з братом, і я вклинююсь зі своїм привітанням.
 - І вам привіт.  Як поживаєте?  Вирішив сьогодні подзвонити трохи раніше.  - голос Ріка був злегка стривожений і Джейс одразу запитав у чому справа.
Після хвилинного напруженого мовчання, Рік все-таки зібрався з духом щоб розповісти свої новини.
 - Послухай, Джейс!  Я знаю, що це прозвучить трохи незвично, але я довго думав після заяви Айши про дитину.
З відкриттям магазину я і забула про подружку Ріка.  Після того як Джейс зважився розповісти братові про візит Айши, Рик став рідше телефонувати, відмовляючись тим, що йому слід гарненько все обдумати.  За його словами Айша цілком могла бути вагітна від нього, що шокувало Джейса.  Він думав що брат давно не зустрічався з тією дівчиною.
 - І?  - перервав в нетерпінні чергову хвилину мовчання Джейс.
 - Загалом, я хочу на ній одружитися.
У Джейса прямо-таки відвисла щелепа, та й у мене теж.  Я звичайно не знала Айшу, але судячи з відгуків мого чоловіка, вона була тією ще штучкою.  Її легковажна поведінка збивала з пантелику Ріка, який стверджував, що Айша після знайомства з ним ні з ким не зустрічалася, але Джейс був впевнений що вона невірна і гуляє наліво і направо.
 - Ти впевнений?
 - Абсолютно.
 - Але що якщо дитина не твоя?
 - Джейс, я хочу щоб вона перебралася до мене в Італію.  Я тепер знімаю квартиру і зможу забезпечувати свою сім'ю.  Мені вдається справлятися з бізнесом батька, а що стосується особисто мого батьківства ... Загалом, я готовий прийняти її навіть з чужою дитиною.  Але я майже впевнений що Джонатан мій син.