Розділ 35

Вони рушили ще до того, як тіні зімкнулися остаточно.

Місто ніби не помічало нічого — люди сміялися, торгували, квапилися у своїх справах. Але для Селени світ роздвоївся: поверхневий, живий — і той, що ховався під ним. Темний. Напружений. Сповнений чужих очей.

— За нами спостерігають, — прошепотіла вона.

— Уже давно, — відповів Аїд, не зводячи погляду з відображень у вітринах. — І це не Олімп.

Це було найгірше.

---

Вони сховалися в закинутому храмі на околиці — місці, де колись молилися богам, яких стерли з пам’яті. Камінь тут був теплим, ніби зберігав подих минулих життів. Селена провела рукою по стіні — і символи спалахнули м’яким світлом.

— Це… старі, — прошепотіла вона. — Ті, кого зрадили ще до нас.

Аїд напружився.

— Ті, хто ненавидить і богів, і мене.

— Ні, — Селена похитала головою. — Вони ненавидять вибір. Вони хочуть, щоб ніхто не кохав. Щоб ніхто не ламав порядок.

У тиші пролунали кроки.

Не гучні.
Не поспішні.

Упевнені.

---

— Король Пекла і смертна, — з темряви вийшла постать, розмита, наче з туману. — Ви обоє — помилка.

Голос був спокійний, але від нього холола кров.

— Покажися, — холодно сказав Аїд.

— Я завжди поруч, — відповів ворог. — Я — там, де сумнів. Там, де страх. Там, де серце ще не вирішило.

Селена відчула, як у ній щось здригнулося.

— Він говорить до мене, — сказала вона тихо.

— Бо ти сильніша, ніж вони думають, — відповів Аїд, стаючи ближче. — І небезпечніша.

---

Тінь усміхнулася.

— Ти відчуваєш це, Селено? Світ без нього. Спокій. Свободу.

— Брехня, — прошепотіла вона. — Свобода без вибору — це клітка.

Світло в храмі спалахнуло.

Тінь відступила, але не зникла.

— Я почекаю, — пролунало з темряви. — Бо кожна любов має момент слабкості.

Коли все стихло, Селена повільно видихнула.

— Це тільки початок, — сказала вона.

Аїд торкнувся її чола — легко, майже ніжно.

— Я знаю. Але тепер у нас є те, чого вони бояться найбільше.

— Що саме? — запитала вона.

Він подивився їй в очі.

— Ми не в тіні одне одного. Ми — разом.

І десь глибоко, у темряві між світами, ворог усміхнувся, знаючи: справжня війна ще попереду.

---