Між отрутою та вогнем

Розділ 5. Покарання, якого не оминути

Кам’яні коридори Гоґвортсу здавалися Герміоні довшими, ніж будь-коли. Здавалося, що сходи навмисно розтягуються, факели горять тьмяніше, а відлуння її кроків чути занадто голосно. Вона йшла до кабінету Макґонеґел, і кожен учень, якого зустрічала дорогою, дивився на неї занадто пильно. Дехто шепотівся, хтось перешіптувався й сміявся — і хоч вона намагалася не зважати, кожен звук здавався болючим.

Ґрейнджер. Відмінниця. У покаранні з Малфоєм. Хто б міг подумати.Її щоки палали. Це було принизливо — не через сам факт покарання, а через те, з ким його доведеться відбувати. Герміона завжди тримала себе в руках, вона була прикладом дисципліни й сили для інших. А тепер їй судилося стояти поруч із хлопцем, який роками насміхався з неї, з її друзів, і який був уособленням того, проти чого вони боролися.Він уже чекав.Драко Малфой стояв, спершись спиною на холодний камінь, руки схрещені на грудях. Його світле волосся виблискувало в світлі факелів, а губи викривали ту саму напівусмішку, яка завжди доводила Герміону до люті. Йому навіть не доводилося нічого говорити — в одному його погляді читалася зверхність.

— Ґрейнджер, — протягнув він, коли вона наблизилася. — Ти навіть не запізнилася. Я вже почав думати, що ти змусиш мене чекати.

— Я не звикла запізнюватися, — холодно відказала Герміона. — І тим паче не через тебе.

Він скривив губи в іронічній посмішці.

— Починається весело. Це обіцяє бути цікаво.

Вона хотіла відповісти, але саме в цей момент двері відчинилися самі собою. Голос Макґонеґел, спокійний і водночас владний, пролунав ізсередини:

— Заходьте.

 

Кабінет деканки завжди здавався Герміоні місцем сили — суворим, але справедливим. Стіни вкривали полиці з книгами, в кутку потріскував вогонь у каміні, від якого тягнувся запах диму й старого дерева. На столі Макґонеґел лежали сувої, акуратно складені папери й чорнильниця з пір’ям.Професорка сиділа за столом рівно, спина пряма, пальці з’єднані перед собою. Її окуляри блищали в полум’ї, а очі, холодні й проникливі, дивилися на них так, що Герміона відчула, як серце впало в п’яти.

— Ви знаєте, чому ви тут, — сказала Макґонеґел, і її голос не потребував підвищення, щоб звучати загрозливо.

Герміона опустила очі. Вона знала, що жодне виправдання не допоможе.Драко стояв трохи осторонь, обличчя спокійне, але щелепи стиснуті. Лише той, хто придивлявся, міг помітити в ньому напруження.

— Те, що сталося сьогодні у Великій залі, — неприпустимо, — продовжила професорка. — Ви не лише поводилися негідно. Ви поставили під сумнів спокій усієї школи.

Вона зробила паузу. Тиша в кабінеті стала ще важчою.

— Я розумію, — сказала вона тихіше, але в кожному слові відчувалася сила, — що ваші причини йдуть далі за прості шкільні сварки. Ви маєте складне минуле. Але якщо ви не навчитеся співіснувати зараз, вам обом доведеться залишити Гоґвортс.Герміона різко підняла голову. Вигнання?У грудях усе стислося.Малфой не зрушив із місця. Його обличчя залишалося незворушним, але в його очах блиснула тривога, яку він намагався приховати.

— Але, — продовжила Макґонеґел, — я дам вам шанс. Ви будете працювати разом. Одне завдання. Одна команда. Два тижні. Якщо хоч раз ви відмовитеся співпрацювати — тоді я перегляну своє рішення щодо вашого подальшого перебування тут.Слова повисли в повітрі, мов вирок.

— І що ж це за завдання? — голос Драко звучав рівно, навіть трохи з насмішкою, але пальці його рук були напружено стиснуті.

— Ви допоможете бібліотекарю впорядкувати архіви, — твердо відповіла Макґонеґел. — Там панує хаос. Це вимагатиме терпіння й співпраці.У Герміони закалатало серце. Вона любила бібліотеку — це було її улюблене місце. Але архіви… це значило — години й дні у темряві, серед пилу, разом із Малфоєм.

— Ви вільні, — закінчила Макґонеґел. — Завтра після занять починаєте.Вона знову склала руки й нахилила голову, даючи зрозуміти, що розмова завершена.

 

Двері зачинилися за ними з глухим стуком. Коридор, яким вони йшли, був вузький і темний, і в ньому ще довго лунав відгомін слів Макґонеґел.Драко першим порушив мовчанку.

— Бібліотека, Ґрейнджер, — протягнув він. — Твоє улюблене місце. Тобі ще й пощастило.

Герміона кинула на нього гнівний погляд.

— Це моє улюблене місце. Але тепер воно перетвориться на кошмар через тебе.

Він знизав плечима.

— Принаймні ми будемо розважати одне одного.

Вона різко зупинилася.

— Ти не розумієш, Малфою. Для мене це не гра. Це шанс залишитися тут. Я не дозволю тобі зіпсувати його.Її очі палали, голос тремтів від напруги. Драко, здавалося, хотів відповісти різко, але замість цього лише нахилив голову набік, розглядаючи її.

— Ти справді думаєш, що я хочу вилетіти зі школи? — тихо спитав він.Герміона розгубилася. В його голосі не було ані сарказму, ані глузування. Лише втома. Але в наступну мить він уже знову вдягнув маску зверхності.

— Побачимо, Ґрейнджер. Побачимо, хто кого переживе в цих архівах.Він розвернувся й пішов уперед, залишивши її стояти на місці. Її груди знову стиснуло — не від злості, а від чогось іншого, чого вона не хотіла називати.


Того вечора Герміона довго сиділа в гуртожитку з відкритими книгами, але жодна сторінка не запам’ятовувалася. Думки плуталися. Образ Драко, його слова, його очі — все це не давало спокою.Вона намагалася переконати себе, що це лише початок важкого випробування. Вона впорається. Вона завжди справлялася. Але вперше в житті вона відчувала, що суперник, який стоїть поруч, — це не просто ворог, а щось складніше, темніше, глибше.Десь у іншій частині замку Драко теж не міг заснути. Він лежав на спині у своїй ліжниці, дивився в темну стелю й думав про те, як абсурдно склалося життя. Ще недавно він був Малфоєм — спадкоємцем гордого імені. Тепер же він мусив ділити покарання з Ґрейнджер, відмінницею, яка колись була для нього втіленням усього, що він зневажав.І водночас щось у ній змушувало його стискати кулаки й відчувати дивний неспокій.Їх обох чекали архіви. Два тижні в тісних коридорах пилу й тиші. І, можливо, ті архіви збережуть не лише книги, а й щось інше — щось, чого вони самі ще не розуміли.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше