Між нами знову

Розділ X

POV Артем

— Ми маємо одружитися знову.

Я бачив, як змінюється її обличчя, хоча Соломія, напевно, й сама не відразу зрозуміла, наскільки виразно відреагувала на мої слова. Спершу вона завмерла з чашкою біля губ, потім повільно опустила її на блюдце й подивилася на мене так, ніби вирішувала, чи правильно почула, чи я справді щойно запропонував їй те, чого ми обоє колись так наполегливо намагалися уникнути.

Я не звинувачував її в цьому погляді. Якби хтось ще кілька місяців тому сказав мені, що я сидітиму на кухні своєї колишньої дружини, питиму каву після її п’яного вечора з помічницею, а потім запропоную їй повторно вийти за мене заміж, я б, мабуть, вирішив, що ця людина надто захопилася дешевими мелодрамами. Проте останні тижні взагалі не вкладалися в мої колишні уявлення про те, як має розвиватися життя, а вчорашній вечір, коли я вкотре побачив, як легко чужі люди можуть перетворити чиєсь життя на розвагу для натовпу, остаточно переконав мене, що просто сидіти й чекати більше не можна.

— Ти зараз серйозно? — нарешті запитала Соломія.

— Абсолютно.

— Артеме, ми розлучені.

— Я пам’ятаю. Навіть дату можу назвати, якщо це допоможе тобі повірити в мою адекватність.

Вона примружилася, і в кутиках її губ промайнуло щось схоже на усмішку, хоча здивування нікуди не зникло.

— Тоді, можливо, ти поясниш, чому людина, з якою я колись розлучилася, зараз пропонує мені знову одружитися, замість того щоб сказати, що все владнає, знайде винних і поверне мені репутацію?

— Тому що я збираюся зробити все перелічене, але є одна проблема: я не можу просто знайти людину, яка запустила цю історію, показати всім докази й очікувати, що після цього кожен, хто прочитав статтю, раптом визнає власну помилку.

Я відсунув чашку й нахилився вперед, намагаючись пояснити свою думку так, щоб вона не прозвучала ані як чергова спроба вирішити все за неї, ані як пропозиція втягнути її в ще одну авантюру.

— Ти ж розумієш, як працює ця історія? У статті тебе звинуватили не просто в тому, що ти колись допустила професійну помилку. Тебе виставили людиною, яка зруйнувала кар’єру відомого артиста, злила його особисту інформацію, зрадила чоловіка, а потім нібито втекла від наслідків власних вчинків. Усе це зібрали в одну історію, де кожна деталь має підтверджувати наступну. Якщо ми спростуємо інформацію про артиста, вони скажуть, що ти приховуєш інші докази. Якщо доведемо, що ти не зраджувала мене, вони заявлять, що я просто вирішив тебе захистити. Якщо компанія оприлюднить заяву, її назвуть спробою врятувати співробітницю заради власної репутації.

— Тобто ти пропонуєш, щоб я вийшла заміж заради пресрелізу? — запитала вона з такою інтонацією, що я не відразу зрозумів, чи вона обурена, чи намагається приховати розгубленість за сарказмом.

— Не зовсім. Я пропоную, щоб ми змінили саму історію, яку зараз розповідають про тебе.

Я помовчав, добираючи слова. Усе це мало звучати переконливо не тому, що я міг гарно говорити, а тому, що за моїми словами стояла конкретна проблема, яку доводилося розв’язувати, якщо ми хотіли повернути їй можливість нормально жити й працювати.

— Подумай сама. Зараз публіці пропонують готову версію: ти зрадила чоловіка, через це розпався ваш шлюб, а тепер, коли тебе викрили в інших неприємних речах, ти нібито знову намагаєшся уникнути відповідальності. Ми не зможемо змусити людей забути цю версію одним спростуванням. Але якщо ми оголосимо, що знову одружилися, це змусить їх переглянути принаймні найгучнішу частину звинувачень. Я не стверджую, що всі раптом стануть на твій бік, але тоді доведеться пояснювати, чому чоловік, якого ти нібито зрадила, добровільно повернувся до тебе й уклав із тобою шлюб вдруге.

— Можливо, тому, що він не знає правди? — тихо припустила вона.

— Тоді це запитання поставлять мені. І я зможу відповісти, що знаю тебе достатньо добре, аби не вірити анонімним звинуваченням, а наше рішення одружитися вдруге не має нічого спільного з тим, що пишуть у жовтій пресі.

— А якщо вони почнуть копатися в нашому минулому?

— Вони й так уже почали. Різниця в тому, що тепер ми не будемо виправдовуватися за розлучення, ніби це автоматично доводить, що хтось із нас був поганою людиною. Ми були молодими, не впоралися зі своїми проблемами й розійшлися. Це не злочин і не доказ зради.

Вона відвела погляд до вікна. Я бачив, як вона обдумує мої слова, але не поспішав заповнювати паузу. Якщо я справді хотів, щоб вона погодилася, то мав дати їй можливість самостійно оцінити пропозицію, а не тиснути на неї аргументами доти, доки вона не втомиться сперечатися.

— Але є ще одна причина, — продовжив я, коли вона знову подивилася на мене. — Ти працюєш у сфері, де довіра має майже таке саме значення, як професійні навички. Зараз під ударом не лише твоє ім’я, а й компанія. Ти вже відсторонена від роботи, хоча ніхто не довів твоєї провини. Якщо ми нічого не робитимемо, скандал може затягнутися на місяці, а кожен новий клієнт, партнер чи роботодавець, який захоче перевірити твоє ім’я, натраплятиме на ту саму історію. Ти можеш виграти суд, отримати спростування й навіть домогтися компенсації, але все це потребує часу. І ніхто не гарантує, що люди, які сьогодні повірили заголовку, прочитають рішення суду з таким самим інтересом.

— Ти хочеш, щоб я стала твоєю дружиною, аби люди перестали вважати мене поганою дружиною?

— Я хочу, щоб ти перестала бути зручною мішенню для чужих звинувачень. А шлюб — один зі способів змінити контекст, у якому зараз подають твою історію. Не єдиний спосіб, і я не збираюся вдавати, ніби він чарівним чином вирішить усі проблеми. Ми все одно перевіримо, хто запустив кампанію, зберемо докази щодо старого скандалу й того, що сталося з Валентином, і працюватимемо з юристами. Але якщо ми одночасно повернемо суспільну увагу до того, що насправді відбувається між нами, у нас з’явиться шанс не дозволити цим людям повністю визначати, ким тебе вважатимуть.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше