Розділ 2

5 років тому. Осінь

- Оксаночко, риба просто неперевершена. Даси мені рецептик?- щебетала його матір. Їй вже давно було за сорок, але вона відмовлялась брати до уваги цей факт, тому була вдягнута в міні-спідницю пурпурового кольору, атласну блузу з оголеною спиною, а її манікюр при всій повазі не можна було назвати жіночним. Колір нагадував Андрію про популярну на весь світ ляльку Барбі, а довжина про когось з родини крупнокаліберних птахів. Орли, соколи, грифи. Так, скоріш за все саме останні.

- Без проблем, Мілан, - відказала хазяйка будинку. В паспорті його мати була звичайною Людмилою, але вже декілька років окликалася виключно на цей, як на її думку, молодіжний аналог.

- А тобі як риба , Андрію. Та й взагалі всі страви? У нас прекрасний кухар, так?- до нього звернулася старша донька господаря – Ліля.

- Не фанат риби, але справді непогано,- озвався виховано і стримано. Ліля була його ровесницею і усіма методами хотіла звернути на себе його увагу. Йому ж було на це байдуже. Не його типаж, і це не про зовнішність. Чого гріха таїти , дівчина була дуже красива. Струнка білявка  з модельними параметрами -  довгими ногами, бездоганною посмішкою і величезними блакитними очима. Вони з братом близнюком обидві були такі . Високі, блакитноокі, з однаковими рисами характеру і смаками. Знав про них багато, бо з дитинства був з ними знайомий. Брат з сестрою були дуже схожі на своїх батьків, що мали такий самий тип зовнішності,вся сім’я виглядала ідеально , коли з’являлася на публіці або перед об’єктивами репортерів. Ну майже вся…

- А де Влада? Знову проігнорувала сімейну вечерю?- спитав його батько. Вони з Заславським були партнерами по бізнесу, займалися будівництвом, крутилися перед журналістами, були доволі впізнаваними в певних колах.

- В неї там справи в волонтерському центрі,- спробувала звести розмову до розуміючих посмішок тітка Оксана, погляд дядька Олексія трохи охолов:

- Взагалі відбилась від рук,- сказав крізь зуби. - Думав, якщо не оплачу їй навчання за кордоном цього року, вона схаменеться, збереться і на наступний рік поїде до Англії чи куди там всі хочуть,- пересмикнув плечима. - Так вона розсміялася мені в обличчя і сказала, що буде вчитися на державному в Києві. Кудись на гуманітарне поступила, я навіть не цікавився. Хоче зламати своє життя – заради бога. Я їй потім нічого оплачувати не буду. – сказав зверхньо і наколов шматок стейку на виделку. Андрія завжди дивувала і навіть оборювало таке його ставлення до молодшої дитини. Хлопцю завжди здавалось, що молодших навпаки люблять більше, але видно не в цій родині.

- Напевно, занадто багато дозволяли , - сказав його батько. – Я своїх синів виховував, так он які виросли – гордість. – ми з Михою перезирнулись тільки для нас двох зрозумілими поглядами. В батька  це пунктик, похвалитися нами, як вигідною інвестицією.

- Та однаково виховував, Тарасе, - видохнув Заславський.- Але одні нормальні виросли,- кинув погляд на двох дітей,- а інша сама собі на умі.

- Льошо,- начебто почала тітка Оксана, але під важким поглядом чоловіка замовчала.

- Що, Оксано, що?- роздратовано відказав. - Вся в батька твого. Якби він тоді не переписав на неї деякі активи, вона б такою сміливою не була. А так завжди може розраховувати на девіденди.

Саме в цей момент грюкнули вхідні двері. За столом одразу настала тиша, всі вслухувались в легкі, впевнені кроки найменшої Заславської. Вони сиділи за столом в вітальні, і для того , щоб піднятися на другий поверх, де були кімнати всіх жителів будинку, слід було з’явитися в цій кімнаті хоча б на декілька секунд.

Владі Заславській було 16. Що зовнішньо, що за характером вона була абсолютно не схожа на всіх членів своєї родини. Можливо іноді, своєю категоричністю вона нагадувала свого батька, шкода , що в такі моменти їхні думки абсолютно не співпадали. Усім іншим – ні, іноді складалося відчуття, що вона для них чужа, проте варто було лише згадати її діда, батька матері, як все вставало на свої місця. Влада була маленька на зріст, не надто худа, але і не з зайвою вагою. На думку Андрія, в неї була нормальна фігура, як для підлітка, але він надто часто чув розмови тітки Оксани з його матір’ю. Тоді Заславська жалілася, що Влада не хоче сидіти на дієтах, ходити в спортзал, а їй необхідно скинути декілька кілограм, бо вона взагалі не пасує до загальної картинки родини Заславських. Колись він навіть чув, що Оксана вмовляла дочку пофарбуватись в блондинку і походити регулярно на пілініг, щоб трохи вибілити шкіру. Справді , в дівчини було темне, кучеряве волосся, яке часто просто було розпущене і вільно спадало по спині, а не було гладко вкладено , з підкрученими до обличчя кінчиками, як в матері і сестри. Її очі були карі, з жовтим вкрапленням, наче там трохи загубилося сонце, коли розкидало ластовиння по круглим щічкам і злегка курносому носику. Брови дівчини, під стать волосся буди темними, а от вій на очах майже й не було. Звичайно все це не подобалось Оксані, бо волосся треба випрямити, бажано взагалі зробити кератин, а вії наростити.

На всі вказівки матері Влада плювала з високої сосни, а робила з собою те, що вважала за потрібним. В дівчини було проколоте колечко в носі , збоку, а вся права рука забита тату – рукав, де було зображені різні тварини – собака, кіт, вовк, папуги. Зображення не було надто темне, воно не виглядало грубо, а наче доповнювало дівчину і відображало те, чим вона займається. А на лівій кісті були вибиті візерунки, схожі на ті, що малюють хною. Все це не подобалось її батькам, бо вона навіть не намагалась їх якось приховати від оточуючих, що нерідко оборювались на таку кількість фарби на тілі дівчини.

Фігурка в темному з’явилась у вітальні, вона окинула їх злегка прискіплевим поглядом і кивнула, при цьому продовжуючи рухатися в напрямку сходів:

- Сподіваюсь кухарі добре постарались і гостям батька все подобається?- це прозвучало майже привітно, якби не насмішливий вогник в очах.