Глава 20. Сильніші серед сильних

На розмоклій арені залишилося шестеро бойовиків.

Шестеро найсильніших бойових магів, які пройшли суворі відбіркові бої й тепер мали остаточно визначити, хто з них увійде до складу академічної команди. Поруч із кронпринцем Ніколасом, Даріаном та Андре стояли ще троє старшокурсників : п’ятикурсник Унар Денім, четвертокурсник Кайлен Морвейн і ще один п’ятикурсник – Маркель Дорн. Останнього гучно підтримували трибуни, хоча я про нього майже нічого не чула.

Шість суперників у спільному протистоянні замість звичного дуельного формату.

Здавалося б, це було несправедливо й хаотично. Занадто багато магії, занадто велика щільність заклять на один квадратний метр і колосальний ризик зазнати важких травм. Проте магістр Ландовський ще перед початком фіналу пояснив причину такого рішення: часу майже не залишалося. Академія мусила якнайшвидше сформувати кістяк команди, розпочати зіграні тренування та визначитися з тактикою, адже за кілька днів очікували приїзду перших делегацій із сусідніх королівств.

Тож замість виснажливої серії поєдинків ми мали побачити один вирішальний бій – жорстку перевірку на здатність вистояти під перехресним вогнем.

Я сумнівалася, що це вдала ідея. Особливо після того, як розгледіла розстановку сил на полі.

Андре тримався трохи осторонь. Його темне волосся із фіолетовим відливом, намокле під мокрим снігом, прилипало до чола, але обличчя залишалося спокійним і зібраним, ніби це був звичайний тренувальний день. Даріан, навпаки, виглядав наче гросмейстер перед важливою партією – жодного зайвого руху, розрахований спокій.

А от Ніколас...

Кронпринц дивився виключно на Андре.

Він стояв у самому центрі арени, граційно ліниво обертаючи між пальцями тонку магічну нитку. Вона то спалахувала хижим синюватим сяйвом, то зникала в його долоні. Ніколас ігнорував решту учасників, наче вони були лише безликими декораціями.

Унар кинув у бік спадкоємця престолу кілька занепокоєних поглядів. Кайлен відступив ближче до краю, а Маркель взагалі тримався на безпечній відстані.

І мене осінило. Ніхто з них не наважувався атакувати кронпринца першим. Не через заборону – правила дозволяли абсолютно все. Але одна справа – збити з ніг звичайного адепта, і зовсім інша – завдати прямого удару спадкоємцю корони. Навіть під наглядом магістрів ніхто не хотів перевіряти, чим це обернеться.

Ніколас чудово це розумів. І тішився своєю недоторканністю.

– Починаємо! – пролунав гучний голос судді, розтинаючи важку тишу.

Перший пульсар спалахнув майже миттєво. Наслідок чийогось нервового зіткнення: смуга світла свиснула над полігоном, вдарилась об землю й вибухнула густим фонтаном грязюки.

Даріан одразу зв’язав боєм Маркеля, змушуючи того гарячково відступати під градом точкових імпульсів. Унар виставив перед собою масивний подвійний щит, а Кайлен ледве встиг відскочити, коли в болото біля його ніг із шипінням урізалося лезо магічного вітру.

Ніколас навіть не повернув голови на ці сутички. Він рушив прямо на Андре.

Цього разу це була не проста перевірка.

З долоні Кронпринца вирвалася трійка довгих, чорнувато-синіх лез зі згущеної магії. Вони не просто летіли прямо – вони рухалися по складній дузі, шукаючи щілини у захисті.

Андре плавно відступив на крок. Перше лезо він прийняв на щільний дзеркальний щит, від чого той дзижчав, як розлючений шершень. Друге ковзнуло за кілька міліметрів від його плеча. Від третього він просто ухилився, пропустивши небезпечний спалах над головою.

На трибунах прокотилася хвиля вигуків. Поруч зі мною затамували подих адепти, які вже взяли участь у відбіркових і тепер уважно стежили за боєм.

Я замерзла, відчуваючи, як пальці самі стискаються у кулаки.

Ніколас тонко посміхнувся.

Андре випрямився навпроти кронпринца, і в його темних очах я побачила не страх чи напругу, а глибоке, холодне роздратування. Він підняв правицю, і навколо нього спалахнув купол захисту. Ніколас без зволікань ударив по ньому важелезною силовою хвилею. Захисний бар’єр приглушено загудів, по його поверхні пробігла сітка світлових тріщин, але Андре не похитнувся. Він відповів миттєво: короткий, концентрований імпульс влучив Ніколасу прямо в груди, змусивши того відсахнутися на кілька кроків і важко ступити в багнюку. Трибуни вибухнули схвальним гулом. Проте мені здалося, що Андре не вклав у цей удар навіть третини своєї сили.

Зверхня усмішка Ніколаса миттєво згасла і наступна атака виглядала нищівною. Повітря довкола нього забрижилося від колосального тиску. З-під розмоклого ґрунту одночасно вирвалися десятки тонких сріблясто-синіх лез. Вони злетіли вгору, закрутилися спіраллю й зависли над Андре, перетворюючись на смертоносну пастку.

– Андре! – вихопилося в мене тихо, але надто розпачливо.

Він не міг почути, але на коротку частку секунди його погляд ковзнув у мій бік.

Замість того, щоб піти в глибоку оборону, Андре зробив різкий крок уперед – прямо під магічний град.

Одне лезо свиснуло біля його шиї. Друге з тріском розсікло щільну тканину куртки на грудях. Третє він прийняв на сфокусований на долоні щит. Але з іншого флангу в нього раптово полетів блукаючий пульсар від Унара, який намагався вийти з-під пресу Даріана.