Між минулим і майбутнім
Глава 28. Раян і Арав
Коридор лікарні майже спорожнів.
Раян сидів біля вікна, втупившись у підлогу. Арав стояв біля дверей палати Міри.
Після зупинки її серця обидва майже не говорили.
Нарешті Раян порушив тишу:
— Араве.
— Що?
— Сядь.
Арав підійшов і сів поруч.
Кілька секунд вони мовчали.
— Я ніколи не думав, що ми будемо ось так сидіти разом, — сказав Раян.
Арав ледь усміхнувся.
— Я теж.
— Раніше я ревнував тебе.
— А я тебе.
Раян подивився на нього.
— А тепер?
Арав глянув на двері палати.
— Тепер мені байдуже, хто з нас їй чоловік.
Раян кивнув.
— Мені теж.
Він простягнув руку.
— Тоді домовилися?
Арав подивився на його руку й потиснув її.
— Домовилися.
— Ми обоє будемо боротися за неї.
— До кінця.
Раян важко видихнув.
— Знаєш, чого я боюся найбільше?
— Чого?
— Що вона прокинеться і не пам'ятатиме мене.
Арав опустив очі.
— А я боюся, що вона прокинеться й не пам'ятатиме нікого.
— Тоді ми розповімо їй усе.
— Разом.
Раян усміхнувся.
— Навіть про нашу дурну любовну історію?
Арав тихо засміявся.
— Особливо про неї.
Вони вперше за довгий час засміялися.
А потім знову стало тихо.
— Араве?
— Так?
— Якщо вона прокинеться і вибере мене…
Арав подивився на нього.
— Я прийму це.
— А якщо тебе?
Арав відповів не одразу.
— Тоді я теж прийму.
Раян кивнув.
— Добре.
Вони знову потиснули руки.
Не як суперники.
Як двоє чоловіків, які любили одну жінку й понад усе хотіли, щоб вона жила.
І цієї ночі вони залишилися в лікарні разом.
Чекаючи на диво. ❤️
#5279 в Любовні романи
#2308 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 30.09.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
