Глава 25. Ніч

Ніч у лікарні була тихою.

Міра нарешті заснула після важкого дня.

У палаті приглушено світила маленька лампа. Медсестра кілька разів заходила перевірити її стан, а потім знову виходила.

Близько третьої ночі Міра раптом почала важко дихати.

Монітор поруч із ліжком змінив ритм.

Медсестра одразу зайшла.

— Міро?

Міра не відповіла.

— Міро, ви мене чуєте?

Жодної реакції.

Медсестра натиснула кнопку виклику лікарів.

За кілька секунд палата наповнилася медиками.

— Вона не реагує.

— Перевірте показники.

— Потрібно терміново готувати її до обстеження.

Раян, який залишався в коридорі, почув метушню й підвівся.

— Що сталося?

Медсестра вийшла до нього.

— У Міри різко погіршився стан.

— Я можу до неї?

— Зараз ні. Лікарі працюють.

Раян зблід.

— Будь ласка…

— Ми робимо все необхідне.

Арав і Кавія прокинулися від телефонного дзвінка.

— Що сталося? — сонно запитала Кавія.

Арав почув голос Раяна.

— Міра в комі.

Він завмер.

— Що?

— Лікарі кажуть, що вона не реагує. Її стан дуже тяжкий.

Арав сів на край ліжка.

— Я їду.

Кавія вже одягалася.

— Я з тобою.

Через пів години вони були в лікарні.

Коридор був освітлений холодним світлом.

Раян стояв біля дверей палати.

Арав підійшов до нього.

— Що сказали лікарі?

— Вона в комі.

Арав опустив голову.

— Я хочу її побачити.

Раян подивився на нього.

— Зараз не можна.

— Я знаю.

Арав підійшов до дверей, але зупинився.

Він не порушив прохання Міри.

Не зайшов.

Лише поклав долоню на холодне скло.

— Міро… — прошепотів він. — Я тут.

Кавія стояла поруч і тихо плакала.

Раян опустився на стілець.

— Вона сьогодні просила, щоб ніхто до неї не приходив.

Арав кивнув.

— Я пам'ятаю.

— Але зараз вона не може сказати, чого хоче.

Запала тиша.

Нарешті лікар вийшов із палати.

Усі одразу підійшли до нього.

— Її стан стабілізували, — сказав він. — Але вона залишається в комі. Ми будемо цілодобово спостерігати за нею.

Мама Міри, яка щойно приїхала, заплакала.

— Вона прокинеться?

Лікар відповів обережно:

— Ми дуже сподіваємося на це. Але зараз ніхто не може сказати, коли саме вона прийде до тями.

Арав заплющив очі.

Раян подивився на двері палати.

І вперше за весь цей час вони обоє подумали про одне й те саме:

Міра може не почути їхніх слів. Але вони все одно будуть говорити з нею.

Навіть якщо доведеться чекати дуже довго.