⚜️76.

Глава 76.

Останні домовленості

Вечір поволі огортав маєток Ешфордів. За високими вікнами темніло небо, а в саду, де ще вранці лежав свіжий сніг, дерева перетворювалися на нерухомі тіні. У вітальні горіли лампи й свічки, відбиваючись у склі шаф і полірованій поверхні столика. На таці давно охолов чай, але ніхто не поспішав кликати прислугу.

Крістофер відклав пензель і відійшов від мольберта. Мері, яка весь цей час намагалася поводитися як зразкова натурниця, нарешті дозволила собі випростатися.

— Якщо я ще хоч хвилину просиджу нерухомо, — заявила вона, розтираючи затерпле плече, — то завтра мені доведеться позувати вже не як леді, а як статуї.

— Статуї, наскільки мені відомо, не скаржаться, — зауважив Крістофер.

— Зате їх ніхто не змушує годинами дивитися в одну точку.

— Ви дивилися куди завгодно, міс Мері. Тільки не в ту точку, яку я просив.

— То, можливо, художник мав обрати цікавішу?

Крістофер засміявся. Він уже звик до її дотепів, але щоразу знаходив у них щось таке, що змушувало його усміхатися знову й знову.

— Гаразд. На сьогодні досить. Завтра продовжимо, якщо леді Маргарет не заперечуватиме.

— Я дозволю, — озвалася господиня. — За умови, що завтра ви не перетворите мою онуку на статую.

— Постараюся, леді Ешфорд. Але завтра ваша черга позувати.

Леді Маргарет ледь усміхнулася, а Крістофер почав прибирати пензлі й палітру. Едвард, який спостерігав за всім цим, підвівся.

— Боюся, нам із містером Брауном час повертатися до міста. У мене ще залишилися справи, а Крістофер, як я розумію, завтра знову має намір випробовувати пензлем терпіння вашої родини.

— Лише тих, хто погодився позувати, — уточнив художник.

— Тоді мені пощастило, що я не дав такої згоди.

— Не поспішайте, містере Грант. У гільдії, можливо, захочуть почати саме з вашого, — усміхнувся Крістофер.

— Все може бути, — з посмішкою парирував Едвард. — Але ви ще не отримали письмову рекомендацію родини Ешфордів.

Мері тихо пирхнула. Емілі, яка сиділа неподалік, теж усміхнулася, а леді Маргарет похитала головою з виразом людини, що звикла до чоловічих жартів, але не збиралася визнавати їх надто дотепними.

Едвард узяв зі спинки крісла свій піджак і повернувся до леді Маргарет.

— До речі, якщо вам буде цікаво, завтра я міг би привезти кілька каталогів Королівської гільдії корабельників. Там є креслення новітніх кораблів і пароплавів, над якими зараз працюють наші інженери. Деякі з них невдовзі мають вийти в море. Це не звичайні суднові плани, а найновіші розробки — конструкції корпусів, системи двигунів, зміни в обладнанні. Гадаю, вам було б цікаво поглянути.

— Креслення нових пароплавів? — Мері одразу повернулася до нього. — А вони справді відрізняються від тих, що вже ходять морями?

— Деякі — дуже суттєво. Є моделі, над якими працювали роками. Інженери прагнуть збільшити швидкість, зробити судна стійкішими й зменшити витрати палива. Іноді зміна одного елемента змушує переглянути всю конструкцію.

— Це звучить значно цікавіше, ніж я уявляла, — сказала Мері.

— Я можу показати вам креслення, малюнки, — запропонував Едвард, — і пояснити, що саме в них змінили. Якщо, звісно, леді Маргарет не заперечуватиме.

Леді Маргарет глянула на онуку, а тоді — на Емілі. Та досі мовчала, проте в її погляді з'явилася цікавість.

— Я не заперечуватиму, — відповіла господиня. — Навпаки, це може бути корисно. Знання про сучасні винаходи ще нікому не завадили. А якщо креслення справді такі цікаві, як ви кажете, то ми зможемо провести день із користю.

— Тоді я неодмінно їх принесу, — сказав Едвард.

Він на мить затримав погляд на Емілі.

— Сподіваюся, міс Ешфорд також захоче їх побачити.

— Зізнаюся, мені вже цікаво, — відповіла вона. — Особливо якщо ви зможете пояснити все не лише мовою креслень.

— Постараюся не зловживати професійними термінами.

Його усмішка була стриманою, проте цього разу він не приховував, що завтрашній візит цікавить його не лише через кораблі.

Еліан спостерігав за розмовою мовчки. Він бачив, як Едвард шукає привід повернутися, і не мав наміру йому заважати. Навпаки, у цій невеликій домовленості було щось обнадійливе. Маєток, який останніми днями здавався йому місцем незавершених розмов і прихованих очікувань, поступово все більше наповнювався новими планами.

— А ще, — додав Едвард, повернувшись до Еліана, — я підготую документи щодо вашого маршруту. Завтра принесу їх із собою. Вам залишиться перевірити дані й поставити підписи. Також матимете маршрутний лист із датою відправлення та назвою судна.

— Дякую, містере Грант. Це значно спростить підготовку.

— Не варто дякувати. Я лише виконую те, що обіцяв.

На мить їхні погляди зустрілися. Еліан розумів: ця домовленість була ще однією частиною його ретельно складеної історії. Завтра в його руках опиниться справжній документ, який підтверджуватиме те, чого він насправді не збирається робити.