Тітонька Козогора з радістю напоїла їх своїм молоком, віддячивши за здобуте найменування. Побажала «щасливої дороги» та подалася у гори, поповнювати запаси молока для свого козеняти.
Лисиця ще на декілька хвилин забігла до себе в нору, для настанов своїм дітлахам. Потім ще переговорила із кількома жителями долини щодо охорони місцевості, допоки вона буде у відряджені. І ось за якихось півтори години товариші готові йти творити подвиги.
Ця подорож буде для них великим випробуванням, але вони не зупиняються, позаяк усе заради благої справи. Кожен заслуговує мати ім'я, і Земля має здобути свій рівний день та ніч, щоб принаймні хоч на декілька хвилин світло із темрявою жили у спокої.