Неспляча

Чи потрібно лізти в Мурашник, щоб створити у ньому нові порядки, бо рядовій Мурашці здуру забажалося стати Маткою? Бо Мурашка захворіла на манію величі і більше не бажає бути звичайним фуражиром і замість працювати, відправилася досліджувати лісову галявину. А потім сонечко напекло її манюню голівку і вона вирішила вчинити мурашиний заколот.

Що, як бунтівна Мурашка натрапила в лісі на Мурахоїда і рознервувалась від того, що цей типчик має вирішувати її долю: з’їсти сьогодні, чи завтра; з’їсти на сніданок, на обід, чи на вечерю? А що, коли Мурашка не згодна помирати, тимпаче, сьогодні? Що, як вона вкусила Мурахоїда  за довжелезний  язик, відліпилася від клею і видерлася на верхівку Троянди, і там Метелик з П’ятьма Крильцями відкрив їй страшну таємницю? Таємницю про те, що серед усіх земних істот у Мурашки найбільший мозок  у порівнянні до тіла, тому Мурашка сміливо має право претендувати на унікальність!

Оце так новина! А  Мурашка працює звичайним фуражиром і кожного дня змушена шукати їжу, щоб прогодувати ротату армію родичів. Е ні, так далі тривати не може. Мурашка вже знає, з чого почне. Вона напише на окрайці листочка Конюшини  гасло: «Геть Матку! Даєш вільне життя!» Бо що то за життя, коли Мурашка зобов’язана регулярно віддавати данину Матці у вигляді насіння, а якщо ослухається і візьме перерву на три години, то буде страчена без суду і слідства і сама піде на корм ненажерливій колонії?

Чому ж тоді Мурах-Інвалідів годують безкоштовно? Де рівноправ’я у мурашнику? І не треба розповідати їй казочки на ніч, бо Мурашка взагалі не спить. Зате добре знає, що у її мурашнику є Мурахи-Трутні. Чому ж вона повинна гнути спину за себе, та ще й за нероб? У чому ж тоді сенс існування?

Матка нічого не розповідає. Матка мовчить, мов той Гриб, що вона перенесла на нове місце, щоб облаштувати Грибну Плантацію. І знову вічна круговерть: повзи, неси, терпи, бо смерть!

— Та що ж це за знущання! — розгнівалася Мурашка. —  Навіть Попелиці краще живуть! Їдять на дурняк, завжди під пильним оком Мурах-Охоронців та Мурах-Пастухів, а за це діляться нектаром. А де їхня хвалена Медова Роса? Де? — питає Мурашка. Вона вже тої Роси тиждень вусиками не торкалась. Зате Матка, Трутні та Інваліди он які пузяки повід’їдали! Здуріти можна, скільки несправедливості у світі!

А, може, треба плюнути на свій, і знайти інші Мурашники? Можливо, тамтешнім Мурашкам краще живеться і Медова Роса там не в дефіциті? Та як же їх знайти, коли Мурахоїд, як нещаслива доля, поряд вовтузиться?

О! Мурашка придумала! Вона вилізе на вежу Куль-Баби, вкраде парашут і полетить підкорювати нові світи. Візьметься досліджувати Іноземні Мурашники, щоб відродити стародавні мурашині традиції. Звідкіля Мурашка про них знає? Так бабуся-Мурашка розповідала. А їй – її бабуся, тобто Мурашкова прабабця.

Бабуся-Мурашка повідала онучці, що колись на Землі жили раси, подібні до мурашиної. То були також Мурашки, тільки набагато більші за розмірами. Вони жили, як хотіли, їли, що хотіли і навіть вміли літати. Але одного дня звідки-не-візьмись, з’явилась Верховна Матка і розбила Гігантський Мурашник на купу окремих, з автономним устроєм і владою. Потім почала стравлювати між собою Маток-васалів, щоб піддані Мурашки були зайняті війнами і добуванням Медової Роси насущної і не заважали переписувати історію.

Так Мурашки вже за три-чотири покоління забули, що колись вони вилазили зі спільного Мурашника і доїли одну велику Попелицю-Королеву. Тепер їм здавалося,  ні, вони були впевнені, що так було завжди. Змаліли, завели ферми штучно виведених Попелиць,  почали задовольнятися штучною Медовою Росою, а куди поділась Попелиця-Королева, навіть не цікавились. Не до того було.

 Поки Мурашники воювали між собою, Верховна Матка замурувала Попелицю-Королеву під землю і під страхом смерті заборонила випускати на світ білий і почала використовувати для продовження власного існування. А усе тому, що Попелиця давала особливий нектар, який робив Мурах безсмертними. Це зараз вони живуть по два, а якщо пощастить, до п’яти років. Звичайно, це не стосується привілейованих Маток, які, дякуючи Верховній, доживають до п’ятнадцяти літ.

Крім того, що Королева-Попелиця давала Еліксир Безсмертя, вона ще й обігрівала Гігантський Мурашник. Тому, коли її замурували під Землю, клімат на Землі різко погіршився  і почалася зміна пір року. Так Мурашки дізналися, що буває Весна, Літо та Осінь. Так прийшла Зима, і більшості Мурашок довелося впасти у сплячку. Але меншість виявила у себе «гени несплячих»  і продовжила працювати , щоб прогодувати Личинок і щоб наступне покоління  Мурах не загинуло від холоду та голоду.

Несплячі Мурашки першими забили тривогу. На відміну від Сплюх, вони добре пам’ятали історію і з чого все починалось. Але їх ніхто не слухав. Верховна Матка швидко дізналась про це, створила організацію Інквузоторів  і почала переслідувати інакодумців. Вона звинуватила Несплячих у крамолі і наказала карати за те, що ті сіяли розбрат і збивали нормальних Мурашок зі шляху істинного. Несплячих назвали Виродками і публічно спалювали на вогні, топили у воді, чи віддавали у жертву Мурахоїду.

Та на щастя, деяким Несплячим вдалося вижити. Серед них була і Мурашкова прабабця. Вона чотири дні пролежала у воді, а на п’ятий ожила, вилізла з річки і сховалась в сусідньому Мурашнику. Пізніше її усе-таки впіймали Інквузотори  Верховної Матки і привселюдно стратили. Але прабабця Мурашка встигла переповісти правду Мурашковій бабці, а та, в свою чергу, малій Мурашці.

Сказала, що стара, не сьогодні-завтра помре, отож тепер черга за онучкою. Бо знає, що та теж не спить, а значить, обрана. Наказала бути дуже обережною. Хоч після древньої сутички з Мурашком-Прометеусом Верховна Матка втратила Око і тепер напівсліпа, зате її друге Всевидяче Око ніколи не спить, навіть не дрімає. Воно постійно за всіма спостерігає. Крок вправо, крок вліво, і можна опинитися на язиці у Мурахоїда – бога невблаганної долі.