РОЗДІЛ 4. РАНКОВА ПРОГУЛЯНКА СЕЛОМ

Всю ніч Наталю мучили неприємні, огидні кошмари. Жінці снилася її розкішна міська квартира і простора спальня з величезним ліжком посередині. Потім казна-звідки на постелі з’являлися голий негідник-чоловік, і напіводягнена подруга-зрадниця. З диким реготом, гучним виском і протяжними стогонами вони безсоромно, просто на її очах, кидалися в пристрасні обійми одне одного. Помітивши ж жінку, розпочинали насміхатися й кликати до себе. Принижена побаченим Наталія кидалася бігти, чуючи за спиною образливі зауваження чоловіка і вульгарні натяки подруги. Вона довго петляла по багаточисельних кімнатах квартири-лабіринту, доки ще раз не потрапляла в знайому спальню. І знову повторювалася та ж розпусна картина; любострасні викрики коханців, знущальні пропозиції приєднатися до них, кваплива втеча з місця зради. 

Вдосвіта жінка прокинулася мокрою від липкого поту. Підійнявшись з ліжка, вона підійшла до вікна. За шибкою панував надзвичайно красивий осінній ранок. Лілове сонце тільки що піднялося над обрієм, осяюючи своїми яскравими променями блідо-голубе небо, золотисто-жовте листя на деревах і лискучі краплини роси на траві. Легкий вітерець ганяв маленькі баранці-хвилі по численних калюжах, ніжно тіпав кущі смородини перед вікном, невгамовно вертів старим флюгером на сусідській хатинці.    

Вдосталь намилувавшись такою ідилічною картиною, і трохи заспокоївши розхитані сном нерви, Наталя прийняла контрастний душ і пішла переодягатися. Жінка швидко натягнула на себе вишукану інтимну білизну, улюблені джинси в «обтяжку», теплий темно-вишневий пуловер, й зручні шкіряні черевички, а потім довго вглядалася у велике дзеркало, що висіло на стіні, рішуче не розуміючи, чим же у своїй зовнішності вона так не догодила розпусному чоловіку.

 У свої неповні тридцять років вона продовжувала виглядати справжньою красунею. Висока, струнка, з розкішним бюстом і крутими стегнами Наталя ще в шкільних років почала ловити на собі захоплені погляди багатьох сільських хлопців. Довге кучеряво-чорне волосся, кругле смугляве личко, пронизливо-смарагдові очі і чуттєві яскраво-червоні вуста вже тоді робили дівчину трохи схожою на казкову Шахразаду. Прожиті роки тільки додали їй ще більшої чарівливої жіночності, привабливої зрілості і якоїсь східної граційності. Що ж йому блудливому псові ще не вистачало? 

Так і не знайшовши відповіді на свої риторичні запитання жінка вийшла на двір. Кришталево-чисте повітря приємно освіжило її тіло і трохи розігнало важкі думки в голові. Насолоджуючись його прохолодою, вона зайшла на кухню і, знайшовши там матір з сестрою, які були зайняті приготуванням сніданку, привітавшись запитала: 

– Добридень. Я можу чимось вам допомогти?

– Привіт донечко, – радісно промовила матір. – Нічого не треба допомагати. Ми самі з усім справимося. Ти тільки просто посидь біля нас. Розкажи щось цікаве. Як до речі спалося на новому місці?

– Добре спалося мамцю, – відповіла Наталія і швидко додала. – Що ж, якщо моєї допомоги тут не потрібно, то я трішки пройдуся по селу. Може на вулиці зустріну когось із старих подруг, або давніх знайомих.

Відверто кажучи, їй зовсім не хотілося зараз розмовляти з мамою. Жінка чудово розуміла, що не зможе в тривалій бесіді втаїти від рідної неньки свої особисті негаразди. Не зуміє приховати те, що так і рветься назовні. Не знайде в собі стільки сил й надалі викручуватися і брехати. І щоб уникнути всього цього та не турбувати рідних вона й придумала цей нехитрий виверт.

 Не дивлячись на достатньо ранню пору, село вже давно не спало. Трудолюбиві селяни діловито господарювали на своїх присадибних ділянках. Кожен квапився скористатися гарною погодою і зробити на них, якомога більше, перш ніж відправитися на роботу, за своїм головним місцем праці. Голосно крякали качки і кудкудакали кури в дворах. Десь за селом ліниво мукали корови, прямуючи на пасовище, і натруджено торохтів трактор орючи чиїсь город. Ніздрі приємно лоскотали запахи свіжоспеченого хліба і свіжовидоєного молока.    

Наталя раптом відчула, як же сильно вона скучила по цій сільській одноманітності. Як не вистачало їй у вируючій суєті величезного міста ось такого тихого розміреного життя. Скільки разів в тому холодному чужому мегаполісі вона мріяла про такий простий сільський затишок і спокій. Скільки витратила душевних сил, щоб подолати, вгамувати, приховати від інших ці свої потаєні бажання|. Ось тільки заради чого все це робила стільки часу? Для кого прагнула стати холоднокровною світською левицею? Хто по достоїнству оцінив всі ці її зусилля?    

З такими сумними роздумами жінка і не  помітила, як опинилася біля невеликої садиби на околиці села. Ноги якось самі собою принесли її до обійстя того, кого вона так прагнула і в той же час неймовірно боялася побачити. До хатини, де мешкало її перше дівоче кохання. Усвідомивши це, Наталя на секунду завмерла просто посеред вулиці. Серце її почало прискорено битися від хвилювання. Дух перехопило, і коліна затремтіли, коли жінка зрозуміла що може зараз випадково побачити або почути його. Старі почуття, немовби вийшовши з тривалого підпілля, знову заволоділи всіма її думками. Примусили душу стрепенутися, здригнутися, загорітися від передчуття можливої зустрічі після стількох років розлуки. Здавалося, що вона ніколи не зрушиться з місця. Так і стоятиме на вигляду у всього села лише заради того щоб тільки ще раз зазирнути в йому у вічі.  

Та все ж з неймовірними зусиллями Наталії вдалося впоратися зі своїми емоціями і дрібними кроками продовжити шлях далі, але приборкати спогади минулого, які немов з ланцюга зірвалися, у неї вже не було ніяких можливостей.