Місячне світло

Розділ 4. Остаточне рішення

 

Марк

Ранок почався з кави, кількох телефонних дзвінків і повідомлення від Андрія, яке я побачив ще до того, як встиг нормально прокинутися.

«О 10:00 нарада з Катериною щодо персоналу. Документи підготував».

Я перечитав повідомлення, відклав телефон і потер перенісся.

До відкриття готелю залишалося зовсім небагато часу. Зовні все вже виглядало майже готовим: меблі розставлені, номери облаштовані, ресторан укомплектований, основні технічні питання вирішені. Але найскладнішим завжди залишалися люди.

Можна побудувати красиву будівлю, придбати найкращі меблі й створити бездоганний інтер'єр. Та якщо люди, які працюють усередині, не розуміють своєї справи, усе це не матиме жодного значення.

Я хотів, щоб наш готель мав репутацію місця, куди гості захочуть повертатися.

Не просто переночувати, а отримати сервіс, який відповідатиме кожній гривні, витраченій на проживання.

Саме тому до підбору персоналу я ставився особливо уважно.

О десятій я зайшов до переговорної кімнати.

Катерина вже чекала на мене разом з Андрієм. На столі лежали папки з резюме, а на великому екрані був відкритий список кандидатів.

— Доброго ранку, — привітався я, займаючи своє місце.

— Доброго ранку, Марку Ярославовичу, — відповіла Катерина.

— Почнімо. Скільки кандидатів залишилося після співбесід?

— На адміністративну посаду ми відібрали чотирьох. Усі пройшли первинний етап, але я маю двох фаворитів.

— Чому саме двох?

Катерина відкрила першу папку.

— Перший кандидат має досвід роботи в готельній сфері. Добре орієнтується в системах бронювання, володіє англійською. Але, якщо чесно, на співбесіді не справив враження людини, яка готова працювати в команді.

Я перегорнув кілька сторінок.

— Досвід — це добре. Але мені потрібна людина, яка вміє не лише виконувати інструкції.

— Саме тому я хотіла б звернути вашу увагу на іншу кандидатуру.

Катерина поклала переді мною наступну папку.

Я відкрив її.

Аліса.

Погляд ковзнув по резюме, віку, освіті та попередніх місцях роботи.

Двадцять один рік.

Досвіду в готельному бізнесі немає.

Я перегорнув сторінку.

— Чому її розглядаєте?

— Дівчина справила хороше враження. Комунікабельна, швидко реагує на запитання, не намагається приписувати собі досвід, якого не має. Також має досвід роботи з клієнтами.

— Двадцять один, — повторив я, затримавши погляд на анкеті.

— Так. Розумію ваші сумніви, але вік не завжди показник професійності.

Я підняв очі на Катерину.

— Я не казав, що вік є проблемою.

— Просто уточнюю.

Я знову подивився на резюме.

Мені не дуже подобалося брати людей без досвіду на посади, де потрібно щодня спілкуватися з гостями, вирішувати непередбачувані ситуації та відповідати за перше враження про готель.

Але Катерина рідко помилялася в людях.

— Вона готова до навчання?

— Так. І, наскільки я зрозуміла, дуже зацікавлена в роботі.

— Добре. Затверджуйте її кандидатуру. Але випробувальний термін має бути повноцінним. Я не хочу, щоб через місяць ми знову шукали адміністратора.

— Зрозуміла.

Я закрив папку й посунув її до Катерини.

— Хто ще залишився?

Ми продовжили обговорення.

За наступні сорок хвилин узгодили кандидатури, графіки, навчання та організаційні питання. Наприкінці наради я попросив Андрія перевірити готовність усіх відділів до відкриття.

Коли вони вийшли, я ще деякий час залишався в переговорній.

Попереду було багато роботи.

І, як завжди, часу на неї менше, ніж хотілося б.

Ближче до обіду я спустився на перший поверх, щоб перевірити, як просувається підготовка ресторану.

Керівник закладу показував мені оновлену схему розміщення столів, коли до нас підійшов Андрій.

— Марку Ярославовичу, Катерина передала, що всім затвердженим кандидатам уже зателефонували. Нові працівники мають вийти на навчання з понеділка.

— Добре. Нехай усі будуть на місці вчасно.

— Також вона просила узгодити час вашої присутності на фінальному інструктажі перед відкриттям.

— Буду. Хочу особисто побачити команду.

Андрій зробив позначку у своєму планшеті.

— Ще щось?

— Наразі ні.

Він уже збирався йти, але я зупинив його:

— І Андрію, перевір договори з постачальниками. Не хочу жодних неприємних сюрпризів у день відкриття.

— Займуся.

Я повернувся до розмови з керівником ресторану.

Увечері я нарешті повернувся додому.

День видався насиченим, але принаймні кілька важливих питань вдалося закрити.

Я прийняв душ, перевдягнувся в домашній одяг і влаштувався у вітальні з ноутбуком. На екрані знову з'явилися документи, які потрібно було переглянути до ранку.

Десь за годину телефон завібрував.

Повідомлення від Андрія.

«Усі кандидати підтвердили вихід. Аліса також».

Я швидко відповів:

«Добре».

На цьому розмова закінчилася

Я не знав, що серед затверджених працівників була дівчина, яка кілька днів тому назвала мене мажором.

І, якби хтось тоді сказав, що зовсім скоро вона стоятиме переді мною в холі мого готелю, я б, мабуть, лише скептично усміхнувся.

Деякі зустрічі краще не планувати.

Вони все одно трапляються самі.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше