«Місяць Опівночі»

        Усі речі в кімнаті були перевернуті, підлога всіяна битим склом, двері що вели на терасу були розпахнуті. Пасма волосся хаотичним кублом розкидані на обличчі дівчини. У відкритій долоні правої руки лежав ключ...

        За кілька днів до цього…

Паперова листівка матово-сірого кольору була покрита візерунком рослинного орнаменту, який обрамляв текст: «Вельмишановний мешканцю будинку «Petit Prince», раді запросити вас на… » Далі читати не було сенсу, він не вважав себе, а ні мешканцем будинку, а ні «вельмишановним». Якби  запрошення було у конверті він би його навіть не відкривав. В'їжджаючи у квартиру на три літні місяці Марк очікував спокійного перепочинку і відтермінування вирішення родинних  розмовностей. Своєчасний від’їзд тітки до заміського маєтку так вдало цьому сприяв. Але передбачувано і водночас неочікувано для нього він  займався усім, окрім того що йому потрібно було робити. Замість того щоб виконувати завдання з робочого плану хлопець: пересадив кілька горшків рослин з тераси, реорганізував бібліотеку у вітальні та просто вештався квартирою з кімнати в кімнату. Так минуло кілька днів.  Викинувши сміття Марк вирішив дістати нову пляшку вина. Шухлядна камора служила місцевим мешканцям незамінним притулком для зберігання найрізноманітніших речей: від старого одягу до антикварних книг. Будучи малим він запам’ятав це місце коли разом з тіткою Агатою відносив сюди невдалі подарунки родичів. Знайти потрібну пляшку не достатньо дорогого напою не зайняло багато часу, але світло згасло раніше ніж вдалося  дістатись дверей. У пітьмі Марк не міг розрізнити нічого, але гуркіт підказував що він точно перечепив одну з коробок при вході, раптово двері відчинились впускаючи світло. 
 

– Я можу вам чимось допомогти? – у дверному отворі стояла незнайомка його віку. 

– В принципі так, здається я зачепив вимикач.

 – Насправді він вимикається автоматично якщо не має руху. Я Роза, донька місцевого робітника. Я вас не впізнаю, ви ж не мешканець? 

– Так, я Марк. В’їхав у квартиру номер 4 Агати Саламандр на літо. Я її племінник… Один з плюсів мати заможну родичку, це користуватись апартаментами при її від’їзді… 

– Даруйте, але я поспішаю… – вона поставила пакет який принесла з собою і взяла маленький ящик з полички. 

– Так, розумію. Дякую за порятунок. – …Але у вечорі я буду вільна. Знаю що проводити дні у «будинку пенсіонерів» це особливий вид нудьги. Я можу до вас навідатись... 

  Кількома годинами пізніше. Марк ледь встиг підготуватись коли у двері постукали. Роза зайшла без запрошення і розвернувшись спиною до столика з поштою дивилась на те як він взувається. Хлопець помітив що вона встигла переодягтись і у кращому освітленні підмітив виразність її очей. 

– Куди ми підемо? – вони зайшли до ліфту де дівчина випереджаючи його спробу, сама натиснула кнопку і закрила собою панель ліфту. 

– Насправді, ми вже на місці, – одночасно з цими словами ліфт  зупинився. Двері відкрились і вони опинились в пентхаусі. Вітальна кімната з круглим столом, на якому стояла ваза, була заповнена людьми. Гості по черзі підходили до консьєржа який виконував роль дворецького і перевіряв запрошення. Марк здогадався куди вони потрапили. 

– Якого… – вона підштовхувала його вийти з ліфту. – Ваше запрошення, будь ласка. 

– Прошу, – Роза  дістала запрошення що ще зранку лежало на його вітальному столику. 

«Невже коли ми виходили вона прихопила лист зі стола?» 

– Мало того що ти поцупила запрошення, так ще і мене сюди притягла,  – процідив Марк крізь зуби. 

– Слухай… – Могла б запитати, я б просто відав.

– Не могла, кількість потрібна рівна. По кожному мешканцю квартири. Ти прийшовся як раз на заміну своїй тітці. І я перехопила запрошення іншого мешканця що не мав прийти. Одна вечірка вже пройшла. Другу оголосили тільки зараз.  

– Який у цьому сенс? Це ж звичайне сусідське зібрання. Про що вони будуть розмовляти: опалення та витрати на консьєржа? 

– Яке ще зібрання? Ти взагалі читав запрошення? Обдивившись гостей Марк почав помічати що вдягнені усі напрочуд вишукано навіть для мешканців приватного будинку. 

– Подейкують, що автор бестселерів користується особистим знайомством з власником будинку, щоб влаштовувати такі заходи для опрацювання сюжетів своїх детективів. Минулого разу, кожен мешканець квартири отримав картку з персонажем. Наприкінці роздадуть нові картки з підказками. Можеш зачекати до цього моменту, а потім піти. 

– Ти мене обдурила. Навіщо мені … 

– Не хотіла казати, але будинок досить елітний і має свої правила. Не певна що у ньому можна так просто без попередження селити родичів. А твоя тітка здається тільки орендує квартиру. Не хотілося б щоб її виселили через скаргу.

 – Ах ти ж… 

– Любі гості, хвилинку уваги. Мить яку ви очікували… Голова сусідської спілки театрально зачитав зміст конверту, здебільшого його промова містила опис сцени вбивства якоїсь бідолашної дівчини (персонажа цієї тематичної вечірки). 

– Задоволена?

 – Майже, залишилось вгадати вбивцю. Але це вже мої справи. Дякую за допомогу.  

– Завжди радий допомогти своєму викрадачу.