Початок

Зорі. Далекі і яскраві. Їм абсотлютно немає справи  до людей, дрібних комашок, які мешкають на одній із планет. Кумедне упередження. Зірки самотні і далекі  навіть одна від одної. Але надто уже допитливі от  і розважаються, як можуть, поставили людям мітки різні в залежності від того, яка планета є їх покровителем і спостерігають за ними та гигикають чач від чвсу. А люди взяли та об'єдналися за цим мітками і живуть окремим кланами  коден на своїй території та зі своїми звичаями. Кусаються звісно час від чвсу в силу характерів та за звичкою. Ах так, зовсім забула, світ цей називають Сансівара, а я лише маленька дороговказна зірка, ще навіть безміменна. Що ж, поглянемо, що там люди поробляють.

***

Клан Левів

Землі клану розташовані на так званий Веселих Пагорбах. Таку назву отримали неспроста, а через пагорбисту місцевість при чому пагорби ці вилазять в неочікуваних місцях і часом міняють розташування. Невелике поселення затишно примостилося і з часом розрослося. Звивисті доріжки із бруківки обліплювали з обох боків  кольорові хатинки різної висоти з червоною черепицею. Ковані ліхтарі з теплими  жовтими вогниками і маленькі дерев'яні лавки. Люди сновиґали по своїм справам, як бджілки трудівниці, хоч і не без трутнів звісн, щл вальяжно розвалилася на  єдиній  зеленій галявині.  На центральній площі красувався Верховний Будинок, масивне триповерхове приміщення округлої іорми, з великим вікнами і не змінною яскраво-червоною  черепицею.

— Зноову ці Близнюки страх втратили ліізуть  до самого кордону. Мені це не подообається. Носом чую цього разу щось не таак,—  тихо і слегка протяжно промовив чоловік та куточок його губ злегка смикнувся. Він сидів в своєму кабінеті, за дубовим столом, виставив перед собою руки у формі будиночка і насуплено дивився на свого співрозмовника напроти. Відросле волосся дратівливо лізло у очі бурштинового кольору, та відрізати його було б справжньою ганьбою. Він завжди пишався своєю полум'яною шевелюрою  і палко за нею доглядав, аж до сьогодні. 

— Що пропонуєш робити? — уточнив товариш. Він сидів в плетеному  кріслі, його коротке пшеничне волосся стирчало в різні сторони подекуди навіть закручувалося у вихор. Жовті очі з великими вертикальними зіницями спокійно дивилися вперед, пряма спина, яка ніколи не прогинається, тонкі пальці, які легко жонглюють олівцем. 

— Скоро черміісяць, — недоладу сказав чоловік, різко відкинув волосся за спину і торкнувся вказівним пальцем  своїх губ.

— Ум. Гадаєш, чоловіки підуть мордасити противників? — скептично підняв брову інший. 

— Впеевненний. Якщо я лишу це так проосто, народ почне бунтуватися, а це прямий підриив сили Верхоовного, — чоловік провів по щоці нігтями і  видав, — Аарчі, ти зараз береш  стажистів  роозвідки і прямуєш із ними до кордоону. Комаанда ще правда молодаа, не спрацьована, алее це буде твоя міісія.  Ти ще тут?

— Прийняв, — Арчі припинив крутити олівець між пальцями, обережно його поклав, потім вирівняв і тільки після цього подивився Верховному в очі, — Буде зроблено! — і вийшов із малої зали ради після легкого уклону. Дружба дружбою та правила порушувати не варто. Хоча би, не так відкрито. 

***

Так, так, так і це його розвідгрупа?Шість дівчат і три хлопця, ударна сила, так би мовити . Одна із дівчат  постійно косить на нього погляд очима кольору віскі і чомусь її округле личко здається йому затуманено знайомим, або ж ні. Всі решта в її бік фиркають і закочують очі, на нього ж уваги геть не звертають. Одна весь час щось пише у зошиті невтомно поправляючи  окуляри. Серйозно? Як її взагалі взяли  на курс розвідки з поганим зором? Інша зосереджено накручує бинти на руки, раз шостий. Ще одна сидить під деревом  і підпилює кігті до небезпечної гостроти. І ще дві чуть осторонь про щось агресивно шепочуться. Здається варто перевірити, як там в академії працює Деміс, можливо злегка убити. Хлопці ж просто розвалилися  в тіні дерева і скинули валунами свої похідні торби. Краса і гармонія. Арчі глибоко вдихнув і відчув вантаж проблем, які ця група принесе на його голову. Які ж телепні. Хто назвав це посміховисько групою? Верховний  явно переоцінив його командирські і заодно їх  розумові здібності. Або ж він просто вайло і вар'ят, який не піклується про людей. Його мітка зірки на лівій щоці почала нагріватися і злегка сяяти, м'які хвилі заспокійливого тепла розтікалися по тілу.

— Командо, шикуйсь!

***

Ось так вони опинилися в прикордонному містечку Валії. По дорозі хлопці  не один раз встигли набити одне одному пики, молодці, зате в даний момент їли вечерю і були цілком задоволені життям. Дівчата поводили  себе більш стримано і тримали відстань одна від одної тільки зрідка кидаючи гострі списи колючих фраз. Капітан дивився на все це засуджуючим поглядом, тому що не знав, як розбиратися з жіночими хитрощами. Та і сам декілька разів був близький до зриву. Намагався залучити команду в різні ігри, щоби познайомитися краще і  почати довіряти одне одному, адже без довіри група може одразу здатися на милість ворога. Вони ж або відмовлялися грати, або кидали на нього такі погляди, що він почувався кретином. Він уже всерйоз почав думати про те, що варто завернути операцію.

Група виспалася в містечку і відправилася дальше до своєї точки де досить швидко розбили наметовий штаб. Що було досить дивнно так цк те, що в цій роботі всі досягли порозуміння, як виявилося пізніше, сильно зголодніли.

Капітан відклав в голові  думку, що можливо їх варто тримати в голоді. А потім мозок підкинув картину, як вони відгризають йому ногу на вечерю. Ну ні, краще вже просто звалювати роботою.

— Сабі, Луїна і Далла, готуйтеся до першого виходу. По моїм підрахункам дислокація Близнюків через два кілометра по прямій  і ще один по лінії кордону. Фаї і Амі ви займаєтеся укріпленням і маскуванням табору. Попіклуйтеся про подаруночки для тих, хто випадково забреде в гості на вогник  

— Арчі, я теж хочу піти на вихід. Чому я повинна займатися пасткаамиии? — вередливо надула губи та сама дівчина з очима кольору віскі і хотіла покласти руку на груди Арчі.