Десята частина

    - Готуйся, я подумаю що з тобою робити, а твого слизняка я вб’ю, а тебе з хлопцями… - Мур з єхидною посмішкою покинув шинок, за ним потяглись інші. В повітрі назрівала гроза. Видовище обіцяло бути яскравим. З однієї сторони юнак, який всіх дістав, і з ним ніхто не ризикував мати справу, з другої сторони дівчина вправний боєць. Проте їй потрібно було протистояти здоровому та сильному чоловіку, монстру перед яким відчували  страх супротивники.  

   За вечерею Мур розповів Міхелю про свій конфлікт у шинку.  Чоловік довго думав повільно пережовуючи м’ясо ахітара. Потім налив собі вина, випив.

   - Навіщо тобі здалась ця Віла? За тобою впадають багато дівчат.

   - Вона мені відмовила, і з ким, з глистяком Танаром. Цього глистяка я терпіти не можу, а її потрібно наказати. Я образ не пробачаю, - юнак злими очима подививсь на батька. Я нічого не порушую. Двічі визивав цього слизняка на бій. Перший раз я його пожалів. Однак він впертий, сказав що Віла ніколи не буде моєю. Другий раз я його добряче поламав. Зараз він у лікарні. От Віла і попросила цю вискочку Таю заступитися.  Доглядальниця здохляка.

   - Ти про Яна, найманця?

   - Про кого ж ще, живе в його палаті, виносить непотріб,  су...

   - Ти помиляєшся, цей здохляк вижив, мені вже доповіли. Що там Вас експериментував невідомо, однак результат позитивний.

   - Значить я його теж заріжу, і від цього отримаю задоволення, але трохи пізніше, спочатку Тая і Віла а потім він.

   - З ним не поспішай, він найманець, прибув в команді Петра Равново.  Це не ті люди проти кого зараз потрібно гнати пилюку.   Вони тебе приберуть і мене заодно. Зараз влада міняється в поселенні, ти знаєш. Я замісник мера, ми готуємо вибори, будуть вибирати мера, мене, та голосувати про приєднання до мілутії. Зараз це основні задачі, ми повинні закріпитися, точніше стати місцевою владою, офіційно. Проте спочатку провести показову страту вбивці мера, це такий собі Ейвал, потім розібратись з його поплічниками гусидами.  Твої хлопці всім розказали хто вбив мера.

    - Так в поселеннях всі знають, та щось не дуже вірять.

    - На це не звертай уваги, головне щоб всі підписались на голосіванні та завірили своїм генетичним кодом. Все, тоді зворотної дії не буде. А хто відмовиться…, кількість скороченого населення швидко поповниться новими поселенцями, більш розважливими. Готуйсь скоро великі зміни, а ти влаштовуєш дитячі розбірки.

    - Одне другому не заважає. – Танар покинув їсти та піднявся до себе в кімнату.

    - Молодий дурний, вважає сила є – головою працювати не треба, - бурмотів про себе Жовка.

                                                Найманець

    Яну приснився сон, що ангел охоронець його кидає.  Він більше не падав у прірву, і янгол не тягнув, він був на галявині, прірва залишилась десь далеко. Його янгол повільно почав відлітати, його образ танув, очі сумно дивились.

    - Ні не йди, як я без тебе, не покидай, ти єдиний хто в мен…, - він скочив та побіг за примарою. Він біг, біг, здавалось він ось, ось вхопить його і буде вмовляти не кидати. Однак примара повільно здіймалась у небо, з сумом дивлячись на чоловіка. – Чому?  Коли мені було погано був біля мене…, а зараз зникаєш, це несправедливо. Я тобі про себе нічого не розказав, залишися... – Янгол зник, а він все біг в надії його зупинити.

    Тая після інциденту в барі пішла додому, Віла ж повернулась до лікарні де лежав її коханий.

    - Щось ти занадто схвильована, мати Таї зустріла її на порозі, щось трапилось, щось в лікарні розказуй.

    - Все стає на свої місця, Ян видужує, йому моя допомога не потрібна, скоро він покине лікарню та відправиться до своїх найманців. Час приступати до тренувань. Якась туга скувала її свідомість. Вона не могла собі уявити, що чоловік біля лікарняного ліжка якого вона  провела тривалий час, і вона  його покохала, так раптом зникне. Як так, невже все повернеться, невже він піде до свої найманців, і буде пригнічувати жителів поселення, а може і вбивати, Бо Піят Зуна попередив, тепер вони влада і хто не буде підкорюватись новим правилам, того чекає смерть. Бо поки вона була в лікарні, в їхньому поселенні все змінилось. Міхель Жовка тепер став самозваним мером, а Піят представлений як представник центральної влади мілутії і командує всіма поселеннями Вісборна. Вони оголосили референдум де всі мешканці повинні проголосувати за новий порядок.  А Петро Равнов з найманцями головорізами, буде підтримувати порядок, наказуючи незгідних, навіть до фізичного знищення. В усіх поселеннях настала тиша. Гарячі голови деяких чоловіків закликали підняти повстання, однак старійшини їх охолодили. Танки та корабель на орбіті вмить знищать всі поселення. І гірше усього Ян як наймань, повернеться на сторону загарбників.

    Тая пробувала їсти вечерю яку принотувала мама і плакала. Задзвонив комунікатор.

Тато взяв до рук слухавку.

   - Так слухаю... – йому щось довго розказували. Нарешті він поклав слухавку. Сумно подивився на дочку.

   - В що ти встряла? Твій Ян ходить по лікарні і шукає якогось янгола. Телефонувала Віла, просила що ти бігом йшла до лікарні бо може бути біда. 

     Тая згадала, янгол це ж вона, він її називав янголом. Вона зівалась з за столу і бігом побігла до лікарні. Хоч було доволі пізно в лікарні світились усі вікна.  Біля входу стояв персонал, на вулицю вийшли всі хто був всередині. Віла зустріла її біля дверей.

   - Стій, слухай, він ходить по лікарні і шукає янгола, зупинити його не можна він як скеля, ми пробували його вкласти в ліжко, казали зараз янгол прийде. Чотири чоловіка спробували його втримати, так він їх розсунув наче надокучливих мух. Доктор Вас скоро прийде. І ще, у нього закриті очі, проте він навіть стільці обходить, наче все прекрасно бачить. Щось з ним не так, подумай… підеш?

   - Так, він мене шукає.

Вона відкрила двері а зайшла всередину.