Робота жде нас

— Доброго ранку, прокидаємося даю час щоб ви зібралися. 
— Відчуваю себе наче ми в в'язниці, вставай в один той самий час, роби кожного дня якусь роботу от тільки там не б'ються із монстрами. — Заперечив Женя.     —Женя от яке тобі діло до цього це все ж таки наша робота, нам вже пора йти.
  Яна і Женя йшли мовчки тільки інколи ловили погляди. — Всі  в зборі тому ви вже знаєте, що робити. Хто не пам'ятає нагадаю ще раз Ярослав Женя і Роза будуть справляти зв'язок, остальні кого я не назвав ідуть зі мною я вам розкажу, що ми будемо робити. Ярослав постарайтесь справити скоріше. — А ти Борис постарайся не повбивати всіх. — Мг дякую за твою доброту. 
  Сухо сказав той. Пройшов час Борис і остальні вийшли із корпуса. Ярослав почав командувати казав куди поставити і підключити проводи як виставити хвилі, щоб вони працювали точно як колись. 
— Ярослав це підключити сюди чи туди. — Попробуй на третю, я вчора вже пробував немає нічого даже шуму і даже поміг, якщо не вийде ні на третю ні на четверту то тоді справа не в нашому приймачу, я потім постараюсь зв'язатися із Борисом. — От я одного не зрозумію чого ми не можемо скористатися вищими технологіями, чому ми повинні справляти якусь стару нікому не потрібну технологію?! 
—Тому, що сучасна технологія коштує не дешево до того ж в добавок для неї потрібно велика напруга більше 220 вольт, а в наший час ніхто не буде сидіти на АЕС і ризикувати своїм життям задля того щоб у кожного було високоякісне світло тому ми користуємося акумуляторами, в акумулятора сідає заряд через місяць а коли він сідає ми вже користуємось АЕС.Тому раз в місяць під нашим поглядом починають працювати АЕС і всі команди і президенти із міста заряджають акумулятори потім через три дні ми проводжаємо робітників АЕС до команди 4-ЗГ а вони від їхньої бази ведуть їх до міста. 
— Ось воно як а я думала то, що акумулятори сильніше 220 вольт а воно на справді на рівні. 
  Роздумувала Роза дивлячись на проводи  но її думки перервали. 
— Так, що там із підключенням? Женя принеси провід, що на столі. — Із підключенням не дуже пробую на четверту лінію.
— Доклала Роза. — Ось проводи. Що підключення ніякого? — Угу, дякую. Я не зрозумію це у нас проблема чи у них із 3 командою у нас все гаразд а ось із 2 одні проблеми. — Постривай давай перевіримо чи правда, що це проблема в них, з'єднаємося із 3 командою і спитаємо вони можуть вони із ними зв'язатися чи ні, потім дізнаємось у нас проблеми чи у них. —Женя ти геній я зараз зв'яжуся із ними. — Ярослав аж піднявся в настрої все ж таки, як він не додумався зробити це сразу, тут же подався голос.          
— Команда 3-КБ слухає. 
— Це команда 1-ЗС ми не можемо зв'язатися із командою 2-ЛС не могли б ви перевірити зв'язок, ми не знаємо це проблема в нас чи в них тому прохання зв'язатися із командою 2-ЛС будемо дуже вдячні якщо допоможете. 
— Я вас зрозуміла оставайтесь на лінії, ми вам сповістимо якщо щось буде, почекайте будь ласка. — Заді почувся шелест, Женя підійшов заду і поклав свою руку на плече Ярослава той аж підпригнув. — Женя, трястя твоєї матері ти чого лякаєш. — Так просто. — Женя посміхнувся так що кінчики губ були аж до вух. 
— А по нормальному прийшов спитати, відповіли? — Так,чекаю від них хоть якесь слово. — Зрозуміло я й Роза приготовили обід, тому закінчиш іди їсти. 
— А так, добре. —Команда 1-ЗС зв'язатися на жаль ми не змогли хочу повідомити раніше ми не могли даже із вами мати зв'язок. 
— А-а зрозуміло дякую за інформацію і дякую за допомогу.   —Доброго вам дня, до побачення. — І вам теж, до побачення. 
  Ярослав подивився на екран і побачив лише "виклик завершено" згадав що казав Женя він спустився по коридору обговорював недавні розмови. 
— Тобто вони не змогли зв'язатися із 2 командою і раніше із нами, що із зв'язком я одного не зрозумію ми наче повертаємося в старі роки скоро зовсім ніякого зв'язку не стане. — Що ти там бурмочеш скоріше сідай за стіл. — А так іду.

— Після столу Ярослав пішов на вулицю перевіряти чи всі проводи в робочому стані переконався, що все в нормі він відвівши думки про то що щось сталось піднявся на верх де вже працював Женя підійшов до нього і спитав. — Женя повідомлення від Бориса приходило? — Так ось нічого. Думаєш щось сталося? — Не думаю но якщо його не буде до завтра тоді підемо за ними.— Зрозумів тоді я закінчу із настройками і відпочину а завтра подивимось, що до чого. 
— Ярослав кивнув і направився в сусідню кімнату із великим комп'ютером. — Роза. — Сказав тихо Ярослав щоб в разі не злякати її. — А? Що ви вже закінчили? 
— Ярослав пройшов із проходу й підійшов до Рози. Вона випрямилася встала із-за столу подивилася на Ярослава, хотіла щось сказати но в неї наче змія в горлі застрягла вона мовчала за то Ярослав говорив. — Робота закінчена якщо хочеш відпочити то можеш іти я за тебе закінчу.       — Що правда можна?! Дякую Ярославчик я тебе обожнюю, найкращий. — Темно карі очі наче вогонь запалав, а сама на лиці покращилася і даже почервоніла легеньким рум'янцем. Поспішав, вона обійняла Ярослава і направилась на вихід із лівого корпуса. Несподівано подався гучний і противний звук повідомлення "піп дум" 
Ярослав підійшов до комп'ютера подивитися й не очікував побачити.
— Команда 2 вийшла на зв'язок но із посланнями про допомогу не тільки нашу а ще й 3-ї команди. Но що в них сталося ми ж не могли щось пропустити ні ні не може бути ми 1- Захисні Сили ми повинні захищати в першу чергу вони не могли пробратися. Так не діло потрібно збирати всіх. 
   Ярослав сповістив команду 3-КБ, що потрібна допомога для 2 команди, він даже повідомлення не перечитав сразу натиснув на кнопку відправити в скорості він зібрався і скликав всіх. 
— Женя Роза збираємось потрібна допомога для 2 команди.
— Почекай а що сталося. 
— Немає часу. 
— Ей друже заспокойся і поясни нормально. 
— Фу-х нам прийшло повідомлення від 2-ЛС вони просять про допомогу у нас й 3 -КБ в них трапилось біда код червоний. 
— Стій як код червоний?!
  Подивився на Ярослава він все зрозумів, почувся тільки шурхіт Женя із Розою зібралися так швидко як перед смертю. 
— Все є тоді вирушаємо.