Глава 8

У ході розслідувань він виявив, що організація зловмисників під приводом надання різних медичних і хірургічних послуг позбавляла своїх жертв від десяти до дев'яноста відсотків оригінальної біологічної маси, замінюючи її штучними протезами. Отриманий біологічний матеріал здебільшого контрабандою відправлявся за межі міста Альманіфікарту на інші планети. Куди саме — Вардос, звісно, простежити не міг, оскільки альманіфікарці фізично не могли переносити космічних перельотів. Так само в рідкісних випадках проводилися несанкціоновані, незаконні хірургічні операції місцевому населенню та іншим прибульцям із заміни уражених хворобами тканин на здорові з використанням залишків біологічного матеріалу.

Зібравши достатньо, як йому здавалося, доказів, Вардос офіційно оголосив звинувачення! Тепер, коли громадськість дізналася про таку жахливу подію, вона зажадала всезагального розголосу та публічного розгляду доказів і речових свідчень. І ось Вардос і Толеро в залі, наповненій і місцевими, і прибульцями. Зараз відбудеться або тріумф справедливості, або Вардос, уся його кар'єра і, відповідно, все життя кануть у небуття...

Довго розглядати присутніх, занурившись у власні роздуми, Вардосу не судилося. Головний комісар миттєво опинився за їхніми спинами й майже непомітно, але дуже відчутно тицяючи пальцями в боки Толеро й Вардоса, негучно й злостиво промовив: — Ви що, звести мене в могилу хочете? Я ж почорнію сьогодні, поки ви почнете викладати свої звинувачення! Чому ви тут застрягли, коли вже давно мали бути перед трибуною? Я наказую вам обом негайно приступити до викладення суті справи перед громадськістю... І не забудьте вибачитися, що змусили їх усіх чекати! І не в кінці доповіді, а прямо зараз!

Вардос кивнув і попрямував до овальної трибуни, вигнутої загостреним краєм від промовця до публіки. Толеро, ніби не помічаючи тичків свого начальника, з абсолютно відсутнім виглядом пішов слідом. Вардос іноді вражався холоднокровності свого напарника. Себе ж він стримував з останніх сил, щоб не завдати тілесних ушкоджень начальнику, з яким у нього давно вже склалися непрості й досить негативні стосунки. А Толеро... Нехай він сьогодні трохи не в собі. Нехай начальник — це родич, але його поведінка й звернення не можуть не зачіпати власної гідності. Особливо перед такою великою публікою. Однак напарник доводив зворотне. Толеро був цілковито холоднокровним, тобто з порожнім обличчям. Вардос теж хотів би зараз бути таким. Однак на ньому лежала занадто велика відповідальність і чинився такий тиск на свідомість, що повністю контролювати себе було важко. До того ж була ще одна причина, яка викликала у Вардоса побоювання й хвилювання...

Вардос зайняв своє місце за трибуною. Толеро розмістився праворуч від нього. Начальник пішов. У залі поступово почала відновлюватися тиша. Вардос відчув скоріше внутрішнім чуттям, ніж поглядом, що на нього вже спрямовані тисячі очей, які так само хочуть бути залученими до цієї темної справи. Вардос кашлянув у кулак, що додало йому впевненості та твердості в голосі, й почав говорити:

— Вітаю всіх, хто вирішив не залишатися байдужим до проблеми, що склалася. Усіх тих, хто вирішив взяти участь у відновленні справедливості та зруйнованої довіри, якою завжди користувалися наші гості з планети Годеон.

Шепіт пробіг рядами після цих слів, загальний тон якого Вардос визначити не міг. Він був схожий на розуміючий і підтримуючий, і водночас у ньому чулися нотки недовіри й навіть гніву. Вардос продовжив свою промову:

— Представники цієї раси своїми, м'яко кажучи, гидкими вчинками настільки зганьбили свій рід та ставлення до нього, що після представлених мною доказів ви не зможете більше дивитися на них спокійно, без певної частки сумніву. Сумніву в тому, чи не замишляє цей зовні добрий і привітний сусід по Всесвіту щось жахливе проти тебе!

Цього разу з боку глядачів стали явно чутні вигуки недовіри. Хтось кричав: «Це нісенітниця! Годеоновці — миротворці!», «Нісенітниця й наклеп!» або «Це образа, за яку слід понести покарання!». Вардос побачив свого начальника в оточенні прибульців, серед яких були й годеоновці. Кірп відвернувся, його обличчя змінило колір на рожевий — явно від сорому за свого підлеглого. Вардосу була огидна ця картина. Він знову перевів погляд на аудиторію й продовжив:

— З вашого дозволу, шановна публіко, я попрошу ввести до зали головних обвинувачених у цій справі.

І, не чекаючи жодних схвальних вигуків, дав сигнал рукою одному з молодших комісарів. Той кивнув головою. Недалеко від трибуни розташовувалися кілька лав, розміщених півколом. Невеликий простір навколо цих лав був охоплений мерехтливою блакитною півсферою енергетичного бар'єру. Комісар, якому подав сигнал Вардос, у супроводі ще двох помічників ввели до зали сімох представників планети Годеон і провели їх до лав усередині бар'єру.

Представники цієї раси завжди були лагідними. Вони часто кланялися, опускали очі під час спілкування. Ніколи не сперечалися й у принципі викликали беззастережну довіру. Зараз же від лагідності в тих, кого провели до лав, не залишилося й сліду. Усі семеро йшли вальяжно, високо піднявши голови. Завжди акуратно заправлені довгі вбрання на темно-синіх тілах зараз були недбало розпущені. Усі семеро зверхньо дивилися на зал своїми трьома чорними очима з білими зіницями й нахабно посміхалися. Вони в зухвалих позах розташувалися на лавах. Хтось із них голосно шморгав носом, хтось демонстративно позіхав. Один із обвинувачених безцеремонно колупався в носі своїм довгим синім пальцем, а те, що витягував із глибин носової порожнини, недбало кидав на підлогу.

Вардос із огидою дивився на цей набрід і ще раз переконався у своїй правоті щодо прибульців. Він завжди підозрював, що лагідність годеоновців — лише ширма, за якою ховається щось мерзенне. І ось це підтвердилося вже й на публіці. Однак сама публіка, ніби не помічаючи цієї відверто хамської поведінки, вимагала прибрати захисний бар'єр. Такого Вардос не очікував.