Розділ 23

Каррен-Стоун — місто, яке простяглося від узбережжя бурхливого океану до високих скелястих гір. Місто затишку, комфорту та невігластва. Місто, мером якого був містер Бенджамін Стенлі, батько Джорджії. І позаочі жінку називали фурією та зміюкою. І вона своїми підлими вчинками та гострим язиком підвереджувала дану думку про неї.

— Місіс Хантер, я хочу вибачитися за свою поведінку й сказані слова, — Джорджія опустила очі й, зітхнувши, витерла сльози зі щік. — Ви ж знаєте, як я кохаю Ісаака.

Луїза Хантер прижмурилася. Вона дуже добре знала Джорджію. І чутки швидко ширилися містом. І в тому числі про нового залицяльника міс Стенлі.

— Чомусь я не дуже вірю у твою щирість, — прямолінійно промовила жінка, і Джорджія, стиснувши вуста, поглянула на неї з-під чола. — Джія, вибачення прийняті. А тепер пробач, мені потрібно йти!

Джорджія поклала долоню на руку місіс Хантер.

— Почекайте, будь ласка, — лагідно промовила. — Я дуже сподіваюся, що Ісаак щасливий. І його дружина також добре себе почуває. Зрештою, скоро в них буде малюк. А я… — вона схлипнула, — так ніколи і не дізнаюся, як це —  народити малюка від коханого чоловіка, адже Ісаак завжди був проти дитини.

— Про що ти таке говориш, Джія? — забравши руку зі стола, фиркнула.

— Ох, пробачте. Спогади так невчасно увірвалися в думки, — захитала головою. — Якщо хочете, я можу дати номер телефону гарного лікаря...

— Не потрібно, — захитала головою жінка й відхилилася на спинку крісла. — Серена стоїть на обліку в лікаря Джефферсона.

«Джефферсон. Гм… дійсно гарний лікар!» — подумала Джорджія.

— Ну що ж, тоді не буду вас затримувати, місіс Хантер, — посміхнулася Джорджія. — Гарного вам дня. І, сподіваюся, до скорої зустрічі.

— Ти дійсно думала, що я така стара дурепа й не зрозумію, навіщо ти рекомендувала взяти на роботу одну служницю? Ісааку я нічого не розповіла! І що ця дівка тобі розповідає?

Джорджія закотила очі.

— Нічого особливого вона не розповідає окрім того, що… Серена така гарна, — скривилася, — Серена така добра, Серена те, се й бла-бла-бла, — фиркнула, і місіс Хантер засміялась.

— Люба, тобі також бажаю гарного дня!

Залишившись у ресторані на самоті, Джорджія замовила бокал шампанського. Діставши мобільний телефон, зателефонувала батьковому секретарю й попрохала в неї дізнатися номер телефону лікаря Джефферсона. Коли жінка відмовила, то Джорджія накричала на неї і почала погрожувати звільненням. Зробивши ще один телефонний дзвінок, посміхнулася. Вона в’язалася в гру й тепер повинна дійти до кінця.

Місіс Хантер вийшла з ресторану з відчуттям занепокоєння. І слова Джорджії про те, що Ісаак ніколи не хотів дитину не відповідали дійсності. І вона не мала змоги поговорити із Сереною, адже з нею завжди поряд був або син, або той клятий дідуган містер Харельсон, який ще смів постійно перечити їй.

Повернувшись у маєток сина, застала Серену на терасі. Вона, одягнута у в’язаний светр та із зав’язаним волоссям, сиділа на дивані й читала книгу. Поряд не було містера Харельсона, тому жінка вирішила використати шанс поговорити.

— Серено, як почуваєшся? — присіла в крісло.

— Все добре, дякую, — поглянувши на жінку, легко всміхнулася. — А ви як?

Місіс Хантер кивнула й відповіла, що в неї також все добре. Наступні кілька хвилин вони сиділи мовчки.

— А де це наш містер Харельсон? — порушила тишу жінка й озирнулася.

— Відпочиває. Тиск піднявся.

— Ох, яка біда, — розвела руками місіс Хантер, і Серена вигнула брови.

На терасу вийшла служниця Керрі й, поставивши на стіл запашний ромашковий чай, накинула на плечі Серені плед. Місіс Хантер, поглянувши на служницю, попрохала принести каву.

— Дякую, Керрі, — усміхнулася Серена й закуталася в плед. — Не варто було турбуватися.

Місіс Хантер від такої ввічливості невістки закотила очі й, коли служниця пішла, вона звернулася до Серени:

— Ти тут хазяйка. Не варто дружити з прислужниками. — Серена поклала книгу на стіл й, надпивши чай, від таких слів місіс Хантер закашлялася. Жінка відвернувшись, додала: — Нехай вони знають своє місце.

— Тобто по вашому ввічливість — це… щось погане? — округлила очі Серена.

— Не перекручуй мої слова! — фиркнула жінка. — Не проявляй слабкість перед ними, адже потім вони на голову тобі сядуть. Повір моєму досвіду.

Серена знизала плечима й, знову надпивши чай, зітхнула. З місіс Хантер було тяжко знайти спільну мову. Тому вона навіть і не продовжила свою думку. Якщо жінка вважає, що порядність і ввічливість до служниць — це прояв слабкості, то нехай так і буде. Не було сенсу щось доводити їй.

Служниця принесла місіс Луїзі каву, і жінка, надпивши, скривилася.

За кілька хвилин Серена відчула слабкість. Долоні спітніли, і вона важко зітхнула. Піднявшись із крісла, похитнулася й знову присіла.

— Серено, що з тобою? — помітивши її стан, занепокоєно запитала жінка.

Вона захитала головою. Нудота підступила до горла, і Серена, знову піднявшись, попленталася в будинок. За нею відразу ж поспішила жінка.