Чужа

а їй боліло його минуле

його "колись" і його "пройшло"

там теж були - "залишись зі мною"

"люблю тебе"

"мила"

"сонечко"

не запитай - він і не розкаже

йому повернення не до смаку

його "бувай" означало "назавжди"

він не чекав її потім , чужу

колись чекав

коли був важливим

коли та , інша , кохала його

чи грала в те , що його кохає

чи й справді вірила , що вони удвох

та інша також дивилась в минуле

його минуле , а не своє

питань потік і потік фантазій

чекала - "вибач мене за все"

стандартні сцени

слова

обрАзи

стандартні плани на майбуттЯ

а він вже знав , що то не назавжди

вже відчував всю фальш почуття

минуле знов увійшло в сьогодні

так мало статись фінальним штрихом

її ще вчора - судомну й солодку

сьогодні минуле нарікало чужою

і бУло боляче

і бУло пекельно

і на шматки розривалась душа

він йшов від світла

хоч і смертельного

в не менш смертельний сивий туман

йому боліло

ввін був безсилий

та крок за кроком продовжував шлях

сказав "назавжди" й тримав потаємне

до серця чужинку не пригортав

най самота

вона краще обману

вона ніколи не знала зрад

була бар'єром між ним та туманом

крізь біль і сльози

як дороговказ

а далі більше... з'явилось світло

таке не схоже на інші вогні

нервове довгим блуканням , тендітне

і він востаннє дозволив собі

відкрити серце

впустити світло

зігріти дику її , нову

й просити Бога про милосердя

не знати ніколи її як чужу

вона теж в шрамах

теж біль розуміє

в ній болю інших на ціле життя

її ламали

не розуміли

їй не казали про почуття

а він говорить

він розуміє

він знає цінність слова "моя"

вона - нова

дай Боже назавжди

дай Боже ніколи не буде чужа...

а їй боліло його минуле

боліли спогади і слова

та все ж тендітний маленький вогник

не спопеляла його як чужа

як та чужа , що була до неї

як та чужа , що назавжди чужа

маленький вогник знав точно 

і вперто

вона назавжди його нова...