6

6

Минуло вже години дві, як прокинулась Оленка. Михайло слухав її розповідь і у нього холоділи руки. Він знав, як це стикатися з надприродний. Вони разом с Дмитром через багато що пройшли і що бачили. От тільки для Дмитра це була весела подорож з невідомим. А Михайло знав, що з таким не жартують. От він і дивимся на дівчину жалісним поглядом. Для неї це буде незабутній досвід в житті.

Вони багато подорожували і відчували на собі присутність надприродного, але щоб настільки близько-ні.  Михайло перевів погляд на Дмитра і все зрозумів. Він не зупинить експеримент. І йому байдуже наскільки стане небезпечно продовжувати далі. Але також він не розумів чому декілька днів назад ніякої активності не було, чому саме зараз? А можливо діло саме в цій дівчині, адже її с самого дому щось переслідувало і  не давало сюди приїхати.

Питання, питання, питання. А відповідей нема. Оленка закінчила свою путано розповідь про її сни та ведіння. Спочатку була тиша, але потім, що почалось. Всі загомоніли і почали перебивати один одного.

 - треба звідси забиратись, тут небезпечно,- Дарина промовила за всіх.

-ні, -твердо сказав Дмитро,- кожен з вас сюди приїхав добровільно і більшість знали про експеримент і отримали за це гроші. Тому ми продовжуємо слідкувати, ніхто не покине будинок.

З цими словами Дмитро вийшов з кімнати і попрямував до крила, де вони встановили  пункт нагляду за кожною кімнатою.  « дурні, не розуміють, що ми на грані відкриття пара нормального», його думки були злими, він не хотів зупинятися, тому впевнено йшов до кімнати, перевірити, що ж  на справді відбувалося в дзеркальній кімнаті.

Група тим часом обговорювала події.  Оленка хотіла розібратися  чому з усіх присутніх дух переслідує тільки її.  А інші обговорювали хто з них отримав гроші, і шо взагалі за експеримент.
- стривайте, кому з вас платили?- спитала Софія нахмурив брови. – мене запросили на уїк-енд, безкоштовний відпочинок за рахунок компанії. А вас?-обвела поглядом всіх присутніх  Софія.

-хм, мені запропонували участь в експерименті, пожити декілька днів в замку. Я в цьому нічого такого не побачив, і чесно кажучи не вірю в всі ці розповіді божевільного.- з усмішкою промовив Сергій.

-ти зараз назвав мене божевільною?- спитала тихо Оленка.

- ну так це ти бачиш привидів, не я. Та і крім тебе більш ніхто нічого такого не помітив. Тому я в ці розповіді не вірю. Де гарантія того, що ти не наймана актриса і це не теле-шоу,- продовжував глумитися Сергій. – а з мене досить, піду прогуляюсь.- безтурботно сказав хлопець і направився на вихід.

Прогулюючись коридорами Сергій  наспівував  веселу пісеньку, і не помітив коли коридори стали довшими і вущими, а потім з’явилися просторі кімнати з оголеною старовинною кладкою й арковими проходами. Тут немає природного світла, а вологість та низька температура створюють відчуття середньовічної фортеці. Але потім він опинився в  напівтемній кімнаті, в якій встановлені стилізовані декорації для туристів, а з темряви повинен винурювати образ жінки. Білої Панни.

Сергій роздивлявся кімнату, - цікаво, хмм, гарно зроблено..- промовляв про себе  хлопець, кружляв навкруги образу жінки. Але потім він помітив якийсь рух біля входу  в кімнату, різко обернувшись він нічого не побачив.

-ну, гаразд, мені страшно, задоволені?- крикнув він у темряву, але навкруги тиша.

 Він повернувся знову до образу і серце пропустило удар, образ ожив і  жахливе обличчя дівчини було навпроти нього, замість очей-пустоти, рот відкритий і там темрява. Хлопець застиг на місці і почув шепіт, навіть не шепіт, а крик привида « даремно залишилися» і крик оглушив його повністю.

Привид здавалося висить в повітрі. Біло-сіра тканина була місцями рваною та брудною. Руки були довгими, з гострими нігтями і в одній руці був тесак-гострий, і через секунду, легким взмахом руки привида, з каплями крові на ньому.

Секунда, і голова хлопця покотилася по полу кімнати. І шепіт «я попереджала», потім тиша…

Дмитро дивився на екрани і не вірив своїм очам. Мурахи бігли його тілом, те що він побачив і чув не зрівняється ні с чим в цьому житті. Такої активності він не зустрічав, а тут одразу дві великі. Кадри з дзеркальної кімнати були, і вони були неперевершеними, незрозумілими, і нереальними. Та якими завгодно, тільки такого не буває в реальному житті. А Дмитро це бачив, бачив і не вірив, привид існує. Ілюзія насправді була. Він бачив, як кімната почала змінюватися, але потім його привернув хлопець, який дійшов до підвального приміщення, потім кімната панни і голова, яка покотилася по цій кімнаті. Секунда, хлопець навіть не зрозумів нічого, просто не встиг. І тільки голова лежала навпроти камери і очі хлопця дивилися в об’єктив.