Чи знали ви, що уночі коли Львів та мешканці міста поринають в глибокий сон, оживають театри? Тож послухайте мою історію.
В одному з таких таких театрів на сцені залитій місячним сяйвом з'явилася жінка, одягнена в сукню початку 20 століття. На голові у неї був елегантний капелюшок з вуаллю. Це була видатна українська акторка Аделаїда Павлюковська,яка навіть після смерті продовжувала виходити на сцену.
А глядачами в залі були справжні скелети. Кожен з них був одягнений у старовинний одяг. Один з них так сильно чхнув під час вистави, що загубив свій череп, змусивши публіку сміятися до сліз.
-- Добре вам, шановне панство - заговорив згодом череп під стільцем. - А я не знаю як себе зібрати докупи.
-- Пане Войцхех,вам треба відпочити. Може залишитесь в театрі до ранку? - поцікавилась у нього Магдалина Качур, обмахуючись віялом.
-- Доведеться це зробити, пані Магдо - простонав череп і затих.
Тим часом на сцені танцювали пари під звуки вальсу Йогана Штрауса. Мелодія повільно огортала сам театр, надаючи йому містисності.
Тишу за віком іноді порушувало каркання круків та звуки сирени повітряної тривоги.
Вранці коли театр почав працювати старенька прибиральниця пані Геня знайшла під одним з крісел людський череп і віднесла його в комірку.
Правда це чи ні, вирішувати вам, дорогі читачі.
Відредаговано: 21.11.2026