P. S.

Поза кадром. 

Неля та її компанія з пошуку скарбів віддала знахідку Джону Сміту, який виявився спецагентом під прикриттям. Отримали свій процент від знахідки та спокійно перетнули кордон та поїхали додому.

P. S. Десь в поїзді  до Києва було чутно тихі голоси.

- А чому досі ніхто не знайшов ті золоті та срібні скарби тамплієрів?

Усі замовчали. Тут заговорив спокійний чоловічий голос баритон, схожий на військового.

- Уяви. Смутні темні часи, тебе та декількох людей послали з возом нелічених скарбів. Інша країна. За вами по слідах йде смерть у вигляді розбійників, влади та татаро-монголів Золотої орди. Ти можеш довезти до потрібної точки. Завдання виконано. Якщо щось трапилося и потрібно заховати, невже ти закопаєш золото, та нічого собі не візмеш? Або потім не прийдеш та не відкопаєш? Ні. Нікого не має і ти можеш усе потрати. А ось таємні папери, корони та прикраси, які дуже відомі і важко продати, бо одразу вб'ють та заберуть, можна й закопати. Це лише моя думка.

Усі знов замовчали. Тишу нарушив дівочий голос:

- Я десь чула, що книга скарби на острові графа Монте-Крісто базується на чутках про таємну схованку тамплієрів. Золоті монети можуть бути заховані в печерах Корсики, тоді це була не Франція, а острів поряд з нею.  А може, в печерах острова Крит.  Чи італійський острів Сицилія. Там колись було представництво тамплієрів в  Панталіка. У тому районі в глибокому каньйоні річки Анапо є тисячі вирубаних у скелі гробниць-печер, де можна сховати золото.

Або просто самотній острів, що зберігає свою таємницю.  Це так цікаво! 

Чоловічий голос з нижньої полки сусіднього купе сказав:

– Якщо їм було потрібно швидко зникнути з Франції, то за добу – дві вони могли доплисти на вітрильних корблях нефах того часу до західної Корсики, там є печери.  Але, як варіант, вони могли припливти до північної Іспанії.  Там багато печер, серед яких виділяється печера біля храму тамплієрів Ермітаж Сан-Бартоломе. Говорять, що в якийсь день та час тінь від каплиці падає на святий камінь. В самому храмі на полу є знак хреста тамплієрів, а поруч символ квітки життя. 

- Кхм. Там є на гербі лев, але він на двох лапах, та й кабан є, але не голова, а ціла тварина, але є п'ять зірок. Що? Так, я просто так розмірковую у слух, - пробурмотіла Неля.

Якийсь інший дівочий голос промовив:

- Є ж випадки, коли ніхто не вірив, а деякі находили. Як приклад - антична Троя, яка понад 2500 років вважалася лише красивою вигадкою та міфом із поем Гомера. У 1870-х роках німецький археолог-самоучка Генрих Шлиман повірив у легенду, почав розкопки на пагорбі Гіссарлык в Малій Азії (Туреччина) і дійсно знайшов залишки стародавнього міста. Може скарби чекають. 

Пролунав голос літньої пані:

- Взагалі пошуки скарбів - це небезпечно. Я десь читала, що давно чоловік знайшов якийсь скарб, можливо і тамплієрів. А потім лишився розуму, бо його охороняли темні духи. 

Якийсь прокурений чоловічий голос сказав:

- Усе можливо.

Усі замовчали. Кожен думав про своє. Поїзд їхав до потрібної станції...