Озеро

Мар'яна дивилася на неймовірне озеро, а потім сказала:
- Зробімо невелику перерву біля озера Лох-Несс, яке славиться на весь світ своєю красою і таємничістю. Звідси у вас буде можливість відправитися в круїз "на пошуки чудовиська", подивитися замок Уркхарт і власноруч пошукати знамените чудовисько. Ми зупинилися в Форт-Аугустус (Fort Augustus) - мальовниче село в Шотландському високогір'ї (Хайленд), розташоване прямо біля південного краю знаменитого озера Лох-Несс.  Відома ступінчастими шлюзами Каледонського каналу, руїнами історичного абатства. Зараз ми виберемо, на чому поїдемо.  Можна покататися на гумовому помаранчевому човні годину по озеру, на нас чекає максимальний екстрим.  Або півгодини на невеликому кораблі.  
Лідія Петрівна сумно заговорила: 
- Це для мене вже занадто.  Мене хитає на хвилях.  Дівчата, може виберемо катер, а не гумовий човен?  
Трагічно попросила вона.  Неля теж висловила свою думку: 
- Я також не хочу.  Я потім мокра від бризок буду.  Отже, холодно, від води холодом тягне, ще й холодний вітер. 
 Катя та Леся спочатку були за екстрим, але потім подумали про зачіски, і теж погодились. 
Невеликий кораблик вже чекав на них, низ судна був темно-синій, а верх білий.  Мар'яна промовила:
 - Капітан Лео  Грант буде радий вітати вас на борту судна зі своїм гідрофоном, щоб допомогти вам почути дивні звуки під поверхнею.
Капітан був дуже привабливим чоловіком із рудим волоссям та бородою.  Він гарно посміхався.  Він був одягнений у білу сорочку з короткими рукавами, що дозволяло побачити його м'язисті руки.  Поверх сорочки була чорна жилетка.  На ньому був кілт яскравого червоного кольору з широкими не дуже яскравими болотяними горизонтальними та вертикальними смугами, що утворюють великі темно-зелені клітини.  На додаток йшли сіро-блакитні тонкі смуги, що створюють із цих зелених квадратів великий квадрат.
Катер трохи відплив та став на воді. Мар'яна почала розповідь:
- Озеро Лох-Несс має довжину 36 кілометрів та максимальну глибину 230 метрів. Озеро є найбільшою за кількістю води прісноводною водоймою Великої Британії. Воно утворилося десь 12 тисяч років тому. Сформувалося воно в геологічному розломі Грейт-Глен. Лох-Несс надзвичайно багатий на рибу.  Вугрі, сьомга, форель, щуки живуть тут у величезних кількостях.  Атлантичний лосось використовує Лох-Несс як місце для нересту.
- Купатися тут можна? - запитала Катя. 
- Небажано. Вода тут дуже холодна та темна. Деякі жителі побоються Нессі. Є чутки, що давно деякі хоробрі люди намагалися скупатися у воді, але не всі повернулися живими. Нессі часто малюють як величезну істоту з довгою шиєю, маленькою головою та пагорбами вздовж спини, що нагадує морського змія.  Очевидці говорять про довжину від 5 до 15 метрів, темно-сіру або зелену шкіру.
Згідно з легендою, у цьому шотландському озері мешкають келпі та водяні коні, або ек-уісге.  Історії про цих звірів описують прекрасних істот, здатних до перевтілення, що приймають людську чи тваринну подобу.  Незважаючи на свою красу, вони були смертельно небезпечні, заманюючи чоловіків та жінок у водні глибини.
Доки ви дивитеся, як маленькі кораблики та яхти долають шлюзи "Ступені диявола", пропоную випити кавовий коктейль "Лох-Несс".  

Дівчата зраділи та погодилися.
Коктейлі їм приготував та виніс молодий веселий хлопець – помічник капітана.  На відміну від начальника, той був одягнений у чорно-фіолетову футболку із короткими рукавами.  І кілт у нього був темно-фіолетовий, у клітинку бузкового кольору. Його звали Артур. Сильний холодний вітер іноді розвівав його спідницю, але він тільки радісно посміхався дівчатам і іноді сміявся з цієї ситуації.
- Ви пили колись віскі? - запитав Артур. 
Мар'яна відповіла:
- Так ми сьогодні були на дегустації. Неля, навіть, наважилася спробувати колекційне віскі за стародавнім рецептом, від якого, навіть, спокійні чоловіки б'ються. Добре, що вона випила тільки один шот цього напою. 
Неля випила напій, їй дуже сподобалося. Напій був із декількох шарів, зверху були збиті вершки. Також смаколики до напою були смачними. Це були тістечка шотландські: перший шар - м'яке печиво, потім біле суфле, зверху молочний шоколад. Виглядали гарно, як півкулі, в фользі з червоним малюнком. Разом смакувало добре. Але питання хлопця було не просто так, як виявилося, напій "Лох-Несс" був з додаванням шотландського віскі. 
Усі трохи сп'яніли. 
Катер поплив далі та через деякий час знову зупинився. Було видно мальовничі руїни на березі озера. 
 - Зліва ми бачимо замок Уркухарт (Urquhart Castle).   Колись це був один із найбільших замків Шотландії, за який велися запеклі кланові війни.  Поруч знаходиться Драмнадрохіт (Drumnadrochit) - мальовниче село в шотландському регіоні Хайленд, розташоване на березі легендарного озера Лох-Несс.  Воно є головним туристичним центром для мисливців за чудовиськом Нессі.  Саме тут біля замку найчастіше спостерігалася поява " Нессі".
 Легенди розповідають, що саме тут, у 580 році Святий Коломба побачив Лохнеське чудовисько, – продовжила екскурсоводка.

- Може, Нессі не існує. Це може бути змія, велика, як удав, чи великий сом. Вони теж можуть завдати багато клопоту, -  висловив свою думку високий міцний моряк панянкам з екскурсійної групи.
- Я пам'ятаю, мені розповідала бабуся, що дуже давно в Україні в озерах та річках жили соми завдовжки до п'яти метрів та вагою до 400 кілограмів.  Вони могли потягнути дитину маленьку, яка зайшла в річку чи свиню, - повідомила Лідія Петрівна.
- Ось, тому Нессі може й тут існувати. Воно ж теж десь до 12 метрів у довжину. Чому   б ні? - промовила Леся. 
Неля багато читала у поїзді про Нессі, здається їй в голову вдарило віскі, то їй захотілося висловити свою думку стосовно тварини: 
-  А вірю, що воно існує. І в драконів теж вірю. Вони просто могли бути динозаврами, які дожили до певного часу. Ми ж можемо побачити малюнки цих створінь, невже всі в різних країнах однако вигадують. Так, воно трохи схоже на плезіозаврів. Різні види плезіозаврів відрізнялися між собою розмірами тулуба, довжиною шиї, величиною голови та ластів. Тобто сам плезіозавр жив у морській воді, а цей - в озерній. Трохи інший підвид, родич. Раніше на планеті Земля був лише один материк, а навкруги вода. Потім він розколовся, й вийшли материки. Ландшафт змінився. Так й тут відбувся розкол у землі, вода з гір натекла у озеро, а море відокремилося від озера. Але тут залишилися жити плезіозаври. Тут була інша вода, тому залишилися тільки ті, хто зміг вижити та розвинути в собі нові навички. Є ж версія, що деякі істоти вийшли з моря, змогли дихати повітрям. І зараз є, але маленькі й не такі великі істоти амфібії, які можуть бути і там, і там. Простий приклад: черепахи чи крокоділи. Я читала, що десь внизу в озера є підводні печери, вони там могли спокійно жити та ховатися, коли йшли пошуки. Тому Нессі не знайшли. Ось люди зникають, коли заходять у воду - смачно поласувала істота. 
Капітан подивився, та промовив:
- Добре. Зараз пошукаємо. Нехай попрацює гідрофон. Повинні бути звуки. Чуєте дивні звуки. Мабуть тут щось є. Судно в нас невелике. Якщо воно переверне катер, то хапайте рятувальні круги і пливіть до берега, до замку. 
- Так воно реальне? - запитала Катя. 
Вона подивилась на темну воду озера та додала :
- У мене дядько рибалка.  І якщо шуміли біля води, коли він рибалив, то він лаявся і іноді проганяв.  Може, тому науковці й не знайшли, що люди шуміли та кидали різні дослідницькі інструменти у воду.  А де ж хробак на гачку?  Щоб заманити рибу, він кидав приманку у воду, іноді шматочки хліба. 
 У Каті після випитого прокинулася активність, і вона вирішила діяти.  Вона побачила на підлозі катера відро з водою, а в ній була невелика риба.  Напевно, капітан та помічник нещодавно рибалили.  Катя впевнено взяла рибку в руку та кинула у воду.
  - Її треба погодувати.  Голодна, нещасна.
  І потім англійською почала кликати, повідомляючи, що тут смачна риба. 
 - Fish, fish, fish. 
 Англійською, бо, а раптом Нессі української не розуміє.