7.5

Він кілька секунд дивився на нього, не розуміючи, звідки той узявся. Потім різко схопив ключ і жбурнув його на землю. Той упав просто в сніг, майже одразу зникнувши під білим покривом.

Данило сів за кермо й увімкнув двигун. На екрані навігатора раптом з’явилася адреса: готель «Рояль». Він видалив маршрут, але за секунду адреса з’явилася знову. Данило насупився й вимкнув навігатор. У ту ж мить задзвонив телефон та на екрані висвітився невідомий номер. Данило не відповів на дзвінок. За мить на екрані телефону з’явилося повідомлення:

«Ваш номер готовий».

Тієї ж ночі він повернувся до готелю. Не тому, що хотів, а просто зрозумів: куди б він не їхав, кожна дорога зрештою приводила його назад. Усередині було порожньо. Адміністратора не було на місці, лише світло над рецепцією продовжувало горіти, розсіюючи тьмяне світло в порожньому холі.

На стійці лежав готельний журнал. Данило підійшов ближче, взяв його до рук і повільно відкрив. Сьогоднішній запис уже був зроблений.

«Данило Кравченко. Кімната №13».

Підпис його власним почерком. Данило повільно підняв голову. Наприкінці коридору стояли двері. На них чітко виднілася цифра 13. Цього разу він не став тікати. Підійшов до дверей і відчинив їх. За ними була стара, невелика кімната, у ній стояли лише ліжко, стіл і шафа.

На столі лежав його паспорт, а поруч фотографія. Данило взяв її до рук і завмер, на світлині був він сам. Він спав у цьому самому ліжку, фотографія була датована: 17 листопада 2026 року. Він подивився на ліжко.