7.3

На дверях була цифра 13 і будівельники вирішили, що це старий технічний прохід. Тому двері замурували, а через кілька місяців їх знову знайшли. Але вже в іншому місці і так кожного разу. Куди б не переносили перегородки, двері №13 з'являлися всередині будівлі. Тоді власник наказав просто не згадувати про них.

— І це спрацювало? — запитав Данило.

— Ні. — Адміністратор похитав головою.

— Що сталося?

— Двері перестали з'являтися.

Данило видихнув.

— Тоді в чому проблема?

— Вони почали з'являтися тільки для постояльців. — Адміністратор подивився на нього.

Тієї ночі Данило не спав. Він сидів на ліжку, тримаючи ключ від номера 14. О 03:13 почув тихий звук, це було клацання замка. Данило підняв голову, та на стіні навпроти ліжка, де ще кілька хвилин тому висіла картина, тепер були старі темні двері. З маленькою металевою табличкою: 13

Данило повільно підвівся та без поспіху підійшов до них. Двері не мали ручки з його боку, лише замкову щілину. Він трохи нахилився та почув голос, який лунав з іншого боку:

— Ви вже жили тут.

— Хто там? — Данило відступив.

— Ви.

— Я вперше в цьому готелі.

— Ні. Ви просто не пам'ятаєте.

Данило не відчинив двері. — Голос був спокійним.

Він відійшов і сів на ліжко, а через кілька хвилин двері зникли. На стіні знову висіла картина та наступного ранку він вирішив виїхати. Спустився на рецепцію.

— Я хочу розрахуватися.

— Ви впевнені? — Адміністратор подивився на нього.

— Так.

— Це правильно.

Данило простягнув ключ і адміністратор узяв його. Побачивши знову на брилку цифру 13 він зблід.