6.2

Відображення залишило долоню на дзеркалі, а потім усміхнулося. Антон не усміхався. Він викликав майстра наступного дня.

— Дзеркало старе, — сказав чоловік, оглядаючи кріплення. — Можливо, є тріщина всередині шару.

— Воно рухається із затримкою.

Майстер подивився на нього.

— Що?

Антон замовк.

— Нічого.

Майстер зняв дзеркало зі стіни, але за ним була звичайна стіна. Жодних отворів, тріщин чи порожнини.

— Хочете його викинути?

— Так.

Дзеркало винесли того ж дня, Антон навіть відчув полегшення. До вечора він купив нове меншого розміру та більш сучасне. Встановив його у ванній.

Та був задоволеним, що його відображення було нормальним без затримок та дивних дій. Антон видихнув, все закінчилося. О 23:47 він прокинувся від дзвінка телефону. На екрані телефону засвітився невідомий номер.

— Алло?

На тому кінці була тиша, в потім жіночій голос відповів:

— Ви Антон?

— Так.

— Я знайшла ваше дзеркало.

Він сів на ліжку.

— Що?

— Старе. Я купила його сьогодні в антикварному магазині.

Антон мовчав.

— На звороті є ваше ім'я та номер телефону.

— Моє ім'я?

— Так. — Жінка прочитала, —«Антон. Не дивитися після опівночі».

— Де ви його купили? —Антон відчув холод у грудях.

Вона назвала адресу магазину, хлопець знав цей магазин. Старий магазин неподалік центру.

— Не дивіться в нього, — сказав він.

— Чому?

— Просто не дивіться.

— Я вже дивилася.

Антон нічого не відповів, в жінка продовжила:

— Там є чоловік.

— Який чоловік?

І жінка отримала повністю зовнішність чоловіка в дзеркалі. Антон зрозумів, що то опис його зовнішності. Те, що він був у шоці, нічого не сказати. Він просто не знав, як на це реагувати.