6. Людина у дзеркалі.

Першою дивністю була рука. Антон навіть не надав цьому значення. Він стояв перед дзеркалом у ванній, застібаючи ґудзики на сорочці, коли підняв праву руку, щоб поправити волосся.

Відображення зробило те саме, тільки трохи пізніше приблизно на секунду. Антон завмер, чоловік у дзеркалі теж завмер. Він нахилив голову і відображення повторило рух. Антон посміхнувся і воно теж.

— Перевтомився, — сказав він самому собі.

Після трьох ночей поспіль на роботі дивуватися було нічому. Він закінчив збиратися і вийшов. Дзеркало залишилося позаду. Наступного ранку все повторилося. Антон чистив зуби й дивився на себе через скло.

Повернув голову і відображення зробило те саме через секунду. Він спробував перевірити: підняв ліву руку, опустив, різко повернувся. Провів долонею по обличчю. Відображення повторювало кожен рух із невеликою затримкою.

Не більше секунди, але тепер Антон був упевнений. Він витер рот рушником і відійшов від дзеркала. Чоловік у відображенні залишився на місці, а через секунду повторив.

Антон знову підійшов, а зідображення дивилося на нього. Звичайне  його обличчя. Ті самі карі очі, коротке темне волосся, невелика родимка біля лівої скроні. Нічого незвичайного. На цей раз відображення повторило кожен рух без жодної затримки в Антон полегшено видихнув.

— Гаразд. —  Вимкнув світло і пішов на роботу.

Через кілька днів він помітив ще одну особливість. Відображення почало запізнюватися не на секунду. Це траплялося лише тоді, коли Антон довго стояв перед дзеркалом. Спочатку він вирішив, що причина в освітленні. А потім прочитав про проблеми із зором.