Містичні історії

5.6

Він провірив усі кімнати до єдиної: кухню, вітальню, спальню, кабінет, ванну та комору. Але нікого в цих кімнат не було, навіть нічого не змінилося. Він уже збирався телефонувати поліції, коли помітив на стіні щось дивне.

Там були старі темно-коричневі двері. Він зблід та заціпенів, бо знав ці двері. Знав краще ніж хотів би. Десятки років тому за ними зникла його мати. Підійшовши до дверей він поклав руку на ручку і в цей же ж час почув голос ізсередини:

— Ти нарешті прийшов.

Господар відсмикнув руку, а потім почув ще один голос. Це був Максим:

— Не заходьте.

Через кілька годин дверей уже не було, а поліція нічого не знайшла. Справа так і залишилася нерозкритою. Квартиру опечатали, та через місяць її знову виставили на оренду. Тільки на цей раз оголошення змінилося лише в одному місці, раніше де було написано двокімнатна квартира, тепер зазначалося трикімнатна.

Ніхто не знав, хто змінив оголошення. Але коли нова орендарка прийшла на перегляд, вона нарахувала лише дві кімнати. Господар посміхнувся та сказав:

— Третя з'являється вночі.

— Ви жартуєте? — засміялася жінка.

— Хотів би.

Вона підписала договір. Першої ночі о 02:11 у квартирі з'явилися двері. Вони стояли посеред коридору, за ними було темно. А зсередини хтось тихо сказав:

— Не заходь.

Жінка завмерла, голос належав чоловікові. Вона не знала його, але чомусь він здавався знайомим.

— Хто там?

Після короткої паузи голос відповів:

— Максим.

Лірія Маєр

Подобається

#244 в Містика/Жахи
#1846 в Фентезі
#247 в Темне фентезі

У тексті є: містика, збірка історій, дужедивнісправи

Відредаговано: 24.09.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись