5.1

Пояснення знайшлося саме, як це часто буває. Наступної ночі він прокинувся від холоду. Вікно було зачинене, опалення працювало. Максим сів на ліжку і тоді почув звук. Десь у квартирі повільно скрипнули двері.

Він підвівся, вийшов у коридор. Усе було на своїх місцях і двері були зачинені. Максим уже збирався повернутися до спальні, коли помітив щось дивне. Наприкінці коридору, там, де вдень була глуха стіна, тепер стояли старі двері.

Темно-коричневі з латунною ручкою. Максим завмер, а потім схаминувшись підійшов ближче. Двері були справжні. Навіть замкова щілина була справжньою.

— Звідки ти тут взялася?..

Він не відчинив їх, просто повернувся до спальні, а вранці дверей не було. Максим вирішив, що це був сон. До вечора він переконав себе в цьому, але перед сном спеціально сфотографував коридор. На фотографії стіна була порожньою і він ліг спати.

О 03:26 прокинувся, від відчуття, що хтось стоїть за дверима його спальні. Максим кілька секунд лежав нерухомо, потім почув тихий голос:

— Максиме.

Він підвів голову.

Голос належав його сестрі. Наче лунав із дуже далекої кімнати.

— Максиме, відчини.

Він не відповів, а голос більше не повторився. Через кілька хвилин Максим наважився вийти. Двері знову були в коридорі, але тепер вони знаходилися навпроти кухні. Він дістав телефон та зробив фотографію. 

На екрані двері виглядали нормально. Максим торкнувся ручки, вона була холодна. Він потягнув її вниз, але було замкнено. Наступного дня Максим зателефонував господарю.

— У вас у квартирі є якісь приховані кімнати?

На іншому кінці настала пауза.