Містичні історії
4.4
Раз, другий, третій. Андрій завмер. На екрані домофона не було зображення, лише чорний прямокутник і голос із динаміка:
— Андрію.
Він упізнав його одразу.
— Не відповідай.
Андрій повільно наблизився до домофона.
— Хто там?
— Я.
— Де ти?
Пауза.
— За дверима.
Андрій подивився на вхідні двері, під ними була видна тінь. Людська тінь, що стояла нерухомо.
— Якщо ти справді я, — прошепотів Андрій, — скажи щось, чого не знає ніхто.
За дверима стало тихо, а потім пролунало:
— Ти зараз думаєш про те, що твоя мати померла не випадково.
Андрій зблід,. Він ніколи нікому цього не говорив. Тінь під дверима повільно змістилася.
— Відчини.
— Ні. — Андрій відступив.
— Ти ж хочеш знати правду.
— Ні.
— Хочеш.
— Саме тому ти відповів на перший дзвінок. — Голос за дверима став зовсім тихим.
Ручка дверей повільно опустилася, а Андрій притиснувся спиною до стіни.
— Я не відповідав.
За дверима почувся сміх, його власний сміх.
— Ти відповідав. Просто ще не цього разу.
Наступного ранку сусід постукав у двері квартири Андрія. Він постукав у двері, ніхто не відповів. Поліція приїхала через кілька годин. Квартира була зачинена зсередини, Андрія не знайшли. Телефон лежав на кухонному столі. У журналі викликів було лише три записи:
"00:00 — вхідний."
"00:00 — вхідний."
"00:00 — прийнятий."
Останній дзвінок тривав 13 секунд. Поліцейський прослухав запис, спочатку почув шум. Потім голос Андрія:
#244 в Містика/Жахи
#1846 в Фентезі
#247 в Темне фентезі
Відредаговано: 24.09.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
