4.2

Того вечора Андрій вимкнув телефон, вийняв SIM-карту, відключив Wi-Fi. Забрав акумулятор, наскільки дозволяв корпус та поклав телефон у металеву коробку. О 23:59 він сидів на кухні й дивився на годинник:

"00:00."

Ніякого дзвінка чи звуку не пролунало і він посміхнувся.

— Нарешті.

Тоді з коридору пролунав дзвінок і Андрій повільно підвів голову. Телефон лежав у металевій коробці: вимкнений, без SIM-карти. Проте дзвінок повторився, хлопець напружився та намагався не рухатись. Потім пролунав ще раз третій дзвінок, але після цього настала тиша. А потім телефон раптом сам увімкнувся. Екран показав:

"Вхідний виклик, номер: 0000000000"

Андрій не брав телефон до рук, на екрані з'явився спочатку перший надпис:

"НЕ ВІДПОВІДАЙ."

Потім ще один:

"Я СЕРЙОЗНО."

І третій:

"Я ВЖЕ ВІДПОВІВ."

Через хвилину прийшло голосове повідомлення. Андрій натиснув відтворення, спершу чув власне дихання, а потім почув свій власний голос. Але цього разу він говорив швидко й пошепки.

— Якщо ти це чуєш, значить, я не встиг.

Пауза.

— Слухай уважно. Перший дзвінок — це попередження. Другий — перевірка. Третій...

Запис урвався і Андрій подивився на екран.

"Повідомлення отримано: 00:01."

І згодом телефон знову задзвонив о 00:01. Андрій не відповів і дзвінок припинився. Та одразу після цього прийшло друге голосове повідомлення.

— Ти не повинен був слухати перше.

— Хто ти? — запитав Андрій відступивши від столу.

Він сказав це вголос, хоча телефон був уже мовчазним. Та екран знову засвітився.