2.5

Вона стояла перед будинком. Ще одна фотографія, тепер вона була в коридорі бабусиної квартири. Марко різко сів на ліжку, а коридор перед ним був порожнім.

На телефоні з'явилася нова фотографія: дівчина стояла біля дверей спальні, її рука лежала на ручці. Марко кинув телефон на ліжко, екран згас. У квартирі стало тихо, а потім із коридору почувся голос:

— Марко...

Він завмер, це був голос його бабусі.

— Марку...

Марко заплющив очі і не відповів. Голос більше не повторився. Через кілька секунд у коридорі пролунав тихий молодий жіночий сміх. Коли настав ранок, Марко знову відкрив альбом.

На останній сторінці лежала фотографія, якої він раніше не помічав. Вона була чорно-білою. На ній його бабуся поруч із невідомим чоловіком, а між ними дівчина. На звороті було написано:

«Вона не забирає людей. Вона залишає їх там, де їх уже бачили. Не дивись першим.»

Марко повільно відкрив галерею телефону. Там залишалися всі фотографії що були якимось чином зроблені. Фотографія його кімнати, вікна, фотографія 1978 року.

Він відкрив старий знімок, тепер він уже не сумнівався. На ньому стояв він, провів пальцем по екрану. Зображення раптом змінилося, дівчина більше не стояла у вікні. Тепер вона стояла поруч із ним.

Марко відчув, як по руках пробіг холод, але потім помітив ще одну деталь. У вікні сусіднього будинку стояла маленька дівчинка. Вона дивилася прямо на Марка, у руках в неї був фотоапарат.

Нова фотографія: на ній Марко стояв у бабусиній квартирі, позаду нього була дівчина. Він повільно підняв голову. У темному екрані телевізора побачив своє відображення та її. Вона стояла просто за його плечем, цього разу Марко не обернувся.