На звороті було написано:
«Я теж думала, що вона просто стоїть біля вікна.»
Під ним:
«Поки не зрозуміла, що вона стоїть не біля нього.»
Марко довго дивився на ці слова, потім знову взяв фотографію 1978 року. Спочатку він не зрозумів, що змінилося. На фотографії біля під'їзду стояли люди, їх було четверо. Марко моргнув і їх стало п'ятеро.
Він нахилився ближче, серед людей стояв молодий чоловік у сучасному одязі. Знайоме обличчя, придивившись він побачив себе. Відсахнувшись в Марка випала фотографія з рук. Через кілька хвилин після того як перший шок пройшов він підняв її з підлоги. На звороті все ще стояла дата:
"17 жовтня 1978 року."
А під бабусиним написом тепер з'явився ще один рядок, в почерк був зовсім інший:
«Тепер ти тут.»
Тієї ночі Марко залишився в бабусиній квартирі. Він зачинив усі двері, засунув штори й поставив телефон на зарядку біля ліжка. О 02:47 екран телефону сам засвітився. Марко розплющив очі, на його Телефон була зроблена фотографія.
На екрані була його спальня, Марко лежав на ліжку. Фотографія була зроблена згори, він подивився на стелю. Там нічого не було, телефон знову клацнув. З'явилася нова фотографія.
Цього разу двері спальні, потім ще одна це було вікно. Потім фотографія старого альбому. Ще одна сторінка з фотографією 1978 року. Марко дивився на екран і поступово відчував, як страх змінюється чимось гіршим. На фотографії 1978 року дівчина вже не стояла біля вікна.