— Що тобі потрібно? — тихо запитав він.
Дівчина дивилася на нього через відображення.
— Нічого.
— Тоді навіщо ти це робиш?
Вона відповіла не відразу.
— Ти подивився першим.
— Я просто побачив тебе.
На її обличчі з'явилася ледь помітна усмішка.
— Саме тому.
Марко подивився на фотографії: на 1978, 1984, 1991, 2004 та 2012. На кожній із них тепер був він. Різний, але завжди поруч із нею.
— Що зі мною буде?
Дівчина підійшла ближче, її обличчя стало майже прозорим.
— Ти залишишся там, де тебе вже бачили.
Марко хотів відвести погляд, але не зміг.
— А потім?
Дівчина нахилилася до його вуха.
— Потім на тебе подивляться інші.
Марко зник того ж дня. Двері квартири були замкнені зсередини, а всі вікна залишалися зачиненими. Жодних слідів боротьби чи проникнення поліція не знайшла.
На підлозі лежав телефон, поруч старий альбом. Слідчий переглянув фотографії одну за одною. На останньому знімку був старий будинок: четвертий поверх, вікно, дівчина. А поруч із нею Марко, на звороті стояла дата:
"17 жовтня 1978 року."
Слідчий перевернув фотографію ще раз і під датою з'явився новий напис: