Глава перша: Приїзд, перший день, і моє поховане его.

Все почалося в місті. Мене як завжди повели діти мами, Нік та Слава на прогулянку, поки вмивався Нік, я гавкав на Славу щоб мене пошвидше повели на прогулянку. Я декілька разів під час зборів потоптався по ногах Слави та Ніка через що вони почали видавати дивні звуки, а потім Слава схопила мене попід лапи і взяла повідець. Коли ми погуляли мені мама як завжди помила лапки і дупцю і я почувався королем, але почалося найдивніше... з мене не зняли повідець і не насипали їсти! Як би я не випрошував у Слави її сніданок вона мені його не дала кажучи «Бонді, тебе укачає, якщо я тобі дам шматочок, -тому ні.»

А потім я побачив сумки, і я зрозумів, ми кудись їдемо. Їхали ми на таксі аж у сусідню область у село до бабусі Ніка та Слави. Я перші 20 хвилин товкся в Слави по ногах, допоки не укачало Славу другий раз і її не посадили замість мами на переднє сидіння, далі всю дорогу ми їхали спокійно, я інколи поглядаючи у вікно в мами на руках.

Майже дві години я слухав незрозумілі мені розмови. А коли ми приїхали мене Слава схопила за повідець і вивела з машини, бабуся її почала душити в обіймах а мене, уявляєте! Мене прив’язали до паркану! Мене!! Бівер-Йорка старого благородного стандарту! Потім до мене прибіг пес бабусі на ім’я Ланцелот, запитуючи як там у місті, я почав вихвалятися допоки мене не забрали в хату. Перший раз мене вивели без повідка і я стратегічно досліджував двір, допоки я не вибіг другий раз... ви навіть гадки не маєте які в селі голуби годовані! Вони ще й не літають щоправда мама назвала їх курми після того як я отримав лозиною по дупці. Коли я знову ввімкнув внутрішнього вовка то вже получив віником від бабусі.

Надвечір коли відпустили ще й пса Альфа вони, мене, підмовили нагнати кішку бабусі на ім’я Мальована, я погодився адже це було весело..... але знав би я тоді що мене чекало сьогодні то я цього не зробив би. Сьогодні з ранку на мене напала та Мальована з своєю мамою кішкою Валькірією, ми пробігли по мамі, вони шипіли і гарчали я перелякано пищав, а мама мене відбила від них, і я сховався за її ноги, здавалося б все закінчилося, але ні! На порозі знов були вони на мене знов напала ця розлючена армія кішок! Самим першим біг Ланц який думав що то по його душу, я за ним з визгом піджавши хвоста, за мною ця фурія Мальована б’ючи лапами, за Мальованою біг Альф за компанію щоб підтримати двіж, за Альфом бігла Валькірія, за Валькірією бігла бабуся, а за бабусею бігла мама з тапком Нікіти, коли ми пробігли коло навколо хати, мене зловила бабуся і передала мамі, а в цей момент мене почала бити Мальована в яку мама кинула тапком Ніка як бойовою гранатою, зрештою мене врятували, а Мальована сиділа на криниці стратегічно охороняючи свій котячий зад.

Ось такий перший розділ друзі! Знаю що не детектив та кому не потрібно трохи веселощів? Чекайте на нові історії!