Повернувшись в лікарню я дізналася в якій палаті Стас. Але з ним мені не вдалося поговорити він спав. Свекруха була біля нього. Зі мною говорила неохоче ,наче це я в чомусь винна. Тому поговоривши з лікарем таки поїхала додому. На сходовій площадці зустріла Яну, перекинулися парою слів і я пішла спати, надто важкий день. Прокинувшись вирішила приготувати обід Стасу в лікарню і сподівалася нарешті з ним поговорити, і все пояснити. Коли приїхала в палаті він був сам.
-Привіт. Як ти ?
Повертається до мене, тіні під очима. Стомлений вигляд.
-Привіт, я радий що з тобою все добре.
-А що зі мною може бути? Це ти в лікарні.
-Ти не брала слухавку. А в новинах показали що якась автівка тоїж марки і кольору, що і наша потрапила в ДТП і загинула жінка. Я з мамою обдзвонили лікарні. Але нам ніхто нічого толком не міг сказати.Я так перехвилювався ,що потрапив сюди. І що я бачу, тебе з якимось вагітним чоловіком який просить не залишати його одного і ти йдеш з ним в родзал. Ще й нікого і нічого не помічаєш навколо себе. Ну як бачу, поборола свою боязнь пологів. Чи це тільки для мене така історія?І ще я переїду до мами. Народжувати буду тут, але до пологів я тебе бачити не хочу, з дитиною будеш бачитися, перечити не буду. Квартира твоя ,тож живи радій життю ,працюй на роботі мрії. І саме головне пологів ти уникнула. Іди, я не хочу тебе бачити.
Я зрозуміла,що зараз говорити і якось виправдовуватися не має сенсу. Вийшовши з палати зустрілася з свекрухою. Вона міцно мене обійняла і вже хотіла пройти до Стаса та я її зупинила.
-Ось тримайте я приготувала обід . І прошу вас догляньте його і нашого малюка. І ще останнє прохання раптом, що дзвоніть .
-Кірочко мені шкода що ви посварилися. Може він заспокоїться і тоді ви спокійно поговорите.
-Можливо а поки, що бережіть їх. Вони все що в мене є.
Розвертаюся і йду на вихід. Вирішила трохи пройтися провітрити голову. Останній місяць я дійсно відчула ейфорію від того ,що не вагітна і можу жити так як хочу. І справді мало часу приділяла Стасу. Робота забирала більшу половину часу. Але як тоді Стас встигав і на роботі і мені хоч трішки але приділяти увагу. Ні я дам йому час заспокоїтися, і тоді спокійно все поясню. В поки що потрібно вирішити деякі питання. Перше ,робота або звільнитися або працювати з дому. Друге, кімната для малюка, соромно зізнатися але ще нічого не готово ні ліжечка, ні пеленального столика. Я вже мовчу про речі. Ні я Стаса так просто не відпущу. Ми сім'я і я змушу його мене пробачити а потім ми разом виростимо нашу дитину. Я старалася гнати від себе думку про те, що він мене не пробачить. Тому голову вище і в перед до виконання поставлених завдань. В свекрухи він буде в безпеці, там за ним доглянуть. Мабуть навіть краще ніж я.