8 Маленька несподіванка

Нарешті мені вдалося вирватися на роботу. До Стаса відправила його маму. Нехай допомагає  синові ,п'ятий місяць пішов. А то на роботі невеличкий завал. І тут моя шефиня викликає до себе.

 -Віто Ігорівно викликали.

-Так, Каріна заходь я розумію, що ти не зобов'язана але хочу тебе по дещо попросити. До нас на фірму перевели працівника . А він міста не знає. Я б може і лишила його розбиратися самостійно ,але він вагітний і хвилювати його не можна.Хто б вагітних  жінок так беріг. А ти відповідальна  за кадри, і хоч трішки маєш вільного часу. А в вечері дозволяю раніше піти додому.

-Гаразд ,як звати і де зустріти.?

-Ігор Лемішов ,адресу аеропорту і час прильоту скину на месенджер. 

-Добре зрозуміло. 

Вийшовши в хол подумала ,хіба мало є Ігорів Латешевих у світі. Через декілька хвилин прийшло сповіщення з адресою. Тому ніколи витрачати час на роздуми , потрібно пришвидчитися літак приземлиться через сорок хвилин. А ще потрібно дістатися до аеропорту . Я встигла. Але трішки втратила дар мови . Це все таки він. Мій колишній Ігор високий, красивий шатен,      з животом як на дев'ятому місяці . Куди дивиться його дружина, що дозволяє йому подорожувати і працювати на таких термінах. Він теж мене побачив в треба сказати що розлучилися ми не дуже дружньо. А точніше я втекла в інше місто. Але зараз не про це. 

-Каріна? Це справді ти? 

-Я, о це так зустріч. Давай вже поговоримо в машині ,по дорозі в офіс. 

А я поки, що придумаю як з тобою поводитися. Поки ми йшли до машини кожен перебував на своїй хвилі. Коли вже сіли я повернулася до нього. Поглянула в очі і на одному подиху сказала.

-Ти пробач, що тоді зникла і нічого не пояснила. Я злякалася, ти говорив про одруження, дітей, будував плани ,а я ще була надто молода. Для мене це було рано. І я сподіваюся ,що ми можемо нормально спілкуватися і працювати. 

Ну от я це сказала, а ж  легше стало. Стільки років пройшло а я досі відчувала провину. Він справді був дуже доброю і щирою людиною. Піднімаю погляд і бачу що мені посміхаються. 

-Каріно ти, що це все в минулому. Я не тримаю зла на тебе. Просто здивувався коли тебе побачив. В мене все добре. Я счасливо одружений. Ось чекаємо на третю дитину. Тут нещодавно купили велику квартиру і збираємося переїжати. Я прилетів перший, а дружина  дітьми будуть завтра . Так що ніяких проблем і образ. То можна тебе обійняти чи чоловік дуже ревнивий?

Я вже щиро посміхаюся і сама тягнуся до нього з обіймами. Все ж таки ми знайомі з дитинства. А ж раптом відчуваю ,що він напружився. Дивлюся на Ігора і бачу що його щось болить бо тримається за живіт. 

-Що таке?

-Та з цим перельотом, і твоєю зустріччю трішки розхвилювався.І щось поперек тягне. 

-То може в лікарню? 

-Та ні зараз пройде

-Ти впевнений? Який в тебе термін, обмінна карта з собою,якісь ліки приймав ,чи можливо якісь ускладнення були підчас вагітності?

-Ого це ти підкована. То що тебе можна привітати ти вже перемогла свій страх і стала мамою?

-Ти не переводь стрілки я ж бачу що тобі вже важко сидіти. І ні я ще не мама ,але ми з моїм коханим на п'ятому місяці. Тощо в лікарню?

-Так давай . Бо щось геть погано. 

-Добре,я зараз наберу свого начальника а ти дзвони дружині. 

Віта Ігорівна вислухала мене і дала відгул. А потім довго матюкалася на тих хто відправив в інше місто вагітного, на такому терміні. Виявилося, що їй не сказали, що Ігорю скоро народжувати. Через п'ять хвилин ми виїхали з стоянки аеропорту у напрямку пологового . По дорозі дозвонилася до лікарки яка веде вагітність Стаса. І нас вже чекають і готують операційну. Ігор вже починає тихенько стогнати від болю. А отже він народжує. Стараюся їхати швидко але обережно. На під'їзді до лікарні в мене починається паніка.Ігор раптом бере мене за руку 

-Каріно, ти пробач мене за те про що я зараз тебе попрошу але я нікого не знаю в цьому місті Мая не встигне приїхати . Прошу залишся зі мною хоч до операції 

І так подивився мені в очі,що всі моїх аргументи проти, різко пропали. Його знову скрутив біль. І я вже знала яку дам відповідь. 

-Гаразд але тим будеш мені винен. 

Жартую звісно потрібно відволікти його від болю. -Все ,що захочеш. Тільки не залишай мене зараз самого.

Далі все пам'ятаю уривками . Лікарняна палата, підготовка до операції. Я в холі лікарні. За стіною Ігор. Потім плач немовляти. Медсестра, яка винесла телефон Ігоря,  дзвонив без зупинки. Беру слухавку. Представляюся і кажу ,що він народив і повідомляю адресу пологового. Виявляється його дружина щось відчула і не захотіла залишати Ігоря самого, тому вона вже в місті і скоро буде в лікарні. А ж раптом вибігає інша медсестра. Чую якийсь переполох. Зупиняю її

-Що сталося я друг сім'ї? Щось з пацієнтом?

-Так він втратив багато крові. Та ще й має рідкісну четверту групу крові. От що за безвідповідальні люди, як його врятувати тепер. Поки привезуть кров може бути пізно. 

Далі я вже не слухала . Згадалося як ми в дитинстві сміялися що як брати сестрою бо навіть групи крові однакові. Тому не роздумуючи пішла донором. Вже коли минула загроза. І мені дозволили їхати до дому. Вирішила заглянути до Ігоря .Але потім передумала ,біля нього була дружина. Викликала таксі не ризикнувши їхати за пультом. Машину залишила на парковці. Поглянула на годинник . Далеко за північ . Ну от знову розчарую Стаса. А від нього вже двадцять пропущених . Беру набираю, а з слухавки чути жіночий голос. 

-Ви Каріна. 

-Так я слухаю. 

-Ми намагалися до вас дозвонитися . Станіслав у лікарні загроза передчасних пологів на фоні стресу. Стан ми стабілізували ,він спить .

-Я скоро буду. Дякую за інформацію.

І вибила.Розвертаю таксі і безсило опускаю руки ,ну що я за людина, когось рятую, а найрідніші завжди на останньому місці. Потрібно це виправляти,це якщо мене пробачать. І чому свекруха не подзвонила? Добре будемо розгрібати проблеми в міру їх надходження.