Глава III. Голос із темряви

Після вибуху в секторі два на Марсі, який мав залишити слід у вигляді масових жертв серед мирного населення, Орiон отримав тривожне повідомлення. Його розвідка сповістила про те, що всі цивільні, які мали перебувати у зоні ураження, були евакуйовані ще до того, як стався вибух. Це не було випадковим збігом або простою удачею для повстанців — хтось спеціально попередив їх.

Орiон, який до цього моменту вважав, що повстанці «Ніхто» діють як добре організована, але ізольована від великих ресурсів сила, почав сумніватися у своїх початкових припущеннях. Евакуація, проведена настільки бездоганно і з точною синхронізацією, вказувала на те, що повстанці мали доступ до інформації на найвищому рівні.

Орiон негайно почав розслідування. Він переглянув усі звіти про підготовку до атаки. Але всі дані вказували на те, що атака була запланована ретельно і секретно, що цивільні не могли дізнатися про неї заздалегідь.

— Хтось їх попередив, — промовив Орiон, переглядаючи дані з внутрішньої мережі гіперіону. — Але хто і як?

Він провів години, переглядаючи супутникові знімки, зроблені гіперіоном до і після вибуху, вивчаючи записи з камер спостереження. Проте всі докази вказували на те, що евакуація була проведена організовано, а не випадково. Орiон зрозумів, що це не був результат хаосу чи непередбачуваних подій, а добре спланована операція.

На одному зі знімків його увагу привернуло щось незвичайне. У натовпі евакуйованих, поміж паніки і поспіху, одна постать виділялася. Фігура була нерухома, наче стояла осторонь подій. Орiон зосередився на неясному зображенні. Ця людина стояла на задньому плані, спостерігаючи за евакуацією. Його тіло було схоже на тінь — висока, худа фігура, майже злита із натовпом. Але найбільше насторожувало обличчя, яке здавалось прихованим під маскою. Чітких рис не було видно, наче цю постать навмисно ховали від камер або використовували якусь технологію маскування.

— Хто це? — промовив Орiон, наближаючи зображення на екрані. Його погляд завмер на фігурі.

Орiон відчув, що ця постать могла бути тим, хто запустив ланку евакуації. Хоча зображення не давало чіткої відповіді, це була єдина конкретна зачіпка, яка вказувала на можливого організатора операції.

Вiн почав з'ясовувати, як повстанці отримали настільки точну інформацію про час і місце вибуху. Він розумів, що для такої складної операції потрібна була точна розвідка, а отже, хтось зсередини гіперіону передав плани ворогам. Також потрібно було врахувати, що ця інформація була відома лише його довіреним людям. Отже, хтось стежив за їхніми діями ззовні, хтось мав розвідку, яка навіть перевершувала його власні можливості.

Оріон почав переглядати внутрішні канали зв’язку командування, зокрема ті, що були пов’язані з комунікацією правительки, інших флотманів, шукаючи будь-які аномалії або дивні сигнали, які могли б вказати на витік інформації. Його цікавило все, що могло пролити світло на ситуацію. Але що глибше він занурювався в пошуки, то більше відходив від питання, як саме ця людина дізналася про вибух у будівлі.

Проте... що довше він шукав, то більше помічав знищених даних. Здавалося, ніби половина наказів та переданих розпоряджень за останні роки просто зникала без сліду, хоча записи про їхнє існування залишалися. Хтось робив це цілеспрямовано. Це не була випадковість. Це був перший серйозний сигнал того, що хтось із командирів гіперіону приховує правду.

Оріон помітив, що всі файли, пов’язані з підготовкою атаки на сектор два, були відредаговані або частково стерті. Ба більше, їх було знищено безпосередньо з його особистої секретної бази комунікації.

Що більше Оріон дізнавався, то ясніше усвідомлював: повстанці «Ніхто» отримували інформацію безпосередньо з командування гіперіону. Це могло означати лише одне — серед них був зрадник. І не просто зрадник, а хтось із найвищим рівнем доступу. Можливо, навіть сам правитель. Хтось із флотманiв або наближених до правителiв передавав секретні дані.

Оріон почав перевіряти своїх найближчих підлеглих і командирів. Його параноя зростала з кожною хвилиною. Велес і Вільгард, які раніше вважалися надійними командирами, тепер опинилися під підозрою. Кожен їхній рух викликав у Оріона підозри, і він почав детальніше аналізувати їхні дії під час операцій.

— Кому я можу довіряти? — питав він себе, переглядаючи звіти та дані з останніх операцій. Він відчував, що з кожною секундою стає дедалі самотнішим у своїй боротьбі.

Орiон вирішив, що наступним кроком буде детальне спостереження за діями своїх командирів. Він почав збирати докази проти тих, кого підозрював у зраді, і поступово вивчати, хто з них міг передати інформацію Голіафу. Його метою було встановити, хто саме серед командування був пов’язаний із повстанцями «Ніхто», і довести, що витік інформації стався на найвищому рівні.

— Я дізнаюся, хто це, і вони заплатять за свою зраду, — Орiон промовив ці слова, дивлячись на екран із зниклими файлами. Тепер він був упевнений, що в командуванні є зрадник. Він тільки не знав, хто саме.

Коли Орiон заглибився в аналіз переміщень осіб, що мали вплив на ключові рішення гіперіону, його увагу привернув один незвичайний збіг. Лейтон, флотман середньої ланки, який відповідав за логістику і координацію на Марсі, останні кілька місяців викликав підозру через свою незвичайну активність. Він регулярно був присутній на базах і стратегічних об’єктах, де бути не повинен.

Звіт за звітом, його ім'я з'являлося поруч із найбільш чутливими місіями, пов'язаними з повстанцями. Спочатку це здавалося випадковістю, але коли Орiон почав порівнювати його пересування з часом ключових операцій повстанців, все почало складатися в чітку картину.