Мрії збуваються

Мрії збуваються

   Нарешті прийшо тепле літо. Все навкруги порозквітало, в садах загуділи бджоли, зацвіркотіли коники, весело почали літати метелики. Та одному метелику було не до веселощів, адже він був не такий як усі, його крила були всі сірі. Де він тільки не літав, кого тільки не питав, як йому стати таким же кольоровим як і інші метелики, та ніхто не знав відповіді.
   Та якось одного разу його помітив старий джміль.

    - Ти чого це такий сумний.

-    Я, весь сірий, не гарний, не такий як усі. Ледь не плачучи відповів метелик.

    -    Гм, та хіба це проблема? Це ж можна легко виправити.

    -    Як, як це можна виправити?

-    Значить так. Тобі треба випити краплю кольорової роси, а знайти

її ти зможеш на найвищій польовій квітці. І все. Ну, успіху тобі, а я полетів, працювати треба.

    -    Дякуююю. Прокричав метелик, і полетів шукати найвищу квітку.

Був вже майже вечір коли метелик нарешті помітив вдалині дуже високі квіти, то були ромашки, він сів на найвищу з них і заснув.

А зранку з першим промінням сонця він швиденько випив краплю кольорової роси, і раптом він відчув що з ним щось відбувається, він почав крутитись і помітив що його крила стали повністю кольорові.
    -   Ура мрії збуваються.
Радіючи такому чудесному перетворенню він почав літати над полем і голосно кричати, та так сильно що розбудив геть усіх.

    -    Хто це там так кричить.

    -    Ще ж так рано. Сонно перешіптувались між собою мешканці поля.

А метелик все кружляв над полем радіючи своїм крилам.

    -    Ти як такий став? Звідки у тебе такі крила? Почали розпитувати його інші метелики.

    -    А мені старий джміль підказав що потрібно зробити, і от я тепер такий красивий. Його щастю не було меж. Він так радів що літав з квітки на квітку так швидко що усю денну роботу виконав ще до обіду, ще й друзям допоміг, і вони разом веселились аж до вечора