16

Розділ 16.

Захоплені спільною справою, вони не бачать, як я дивлюся на них. Усередині закипає якесь почуття, дуже схоже на ревнощі. Як не намагаюся придушити в собі перші паростки симпатії до цієї дівчини з милим обличчям і впертим характером, все ж таки починаю розуміти, що не збираюся її нікому віддавати та вже ревную до свого друга, який, до речі, вже півтора року, як має даму серця і до одуріння кохає її. Вирішаю порушити цю ідилію і з сарказмом висловлюю свою думку щодо їхнього дуету:

— Бачу, ви непогано зіспівалися, — кажу парі, що так само не помічає нікого навколо, і відчуваючи злість, продовжую глузувати з них. — Може, ви ще разом на сцені виступите?

Спочатку вона бентежиться, але потім зухвало відповідає:

— А чому б ні? Чудова ідея, як тобі Федь?

Наш звукорежисер швидко проганяє з обличчя здивування та посміхається їй. Йому чудово помітно мій сказ і він відразу кмітує, що справа в ній. Він уже давно здогадується, що я дивлюся на неї по-особливому.

— Це вже як директор вирішить, — просто відповідає.

— Якщо постараєшся, то зможеш умовити його, — криво посміхаюся йому. — Всім бувай. Не спізнюйтесь завтра.

Розгортаюсь і виходжу з кімнати, коли вже спускаюся на перший поверх, у холі бачу Діану. Мабуть, вона мене тут спеціально чекала, бо одразу йде мені назустріч. Останнім часом ігнорую її та не хочу спілкуватися.

— Ти виженеш мене з групи тільки тому, що знайшов мені заміну не лише в ліжку, а й у команді? Ну, ось скажи мені, чим ця гадина краща за мене?

— По-перше, заткнися і не називай її так. Ти зрадила мене з тренером з танців, я вирішив порвати між нами, проте зберіг твоє місце тут. Але ти відчула себе зіркою і зовсім перестала працювати. І це переважило моє терпіння. Ти бачиш, ні, себе? Мені не потрібна ні така дівчина, ні така солістка!

— Вітя, зізнайся, що ти вже давно з нею каламутиш! Так!? Ну, ж! Вона вже давно дає тобі, ось ти притяг її на моє! Я повторю — МОЄ місце! — кричить на весь хол.

— Пішла геть! — не витримую.

— Милий, — простягає солодким голосом, — я була не права.

Починає ластитися до мене, намагаючись поцілувати.

— Щоб я тебе більше не бачив у моїй студії, — виділяю кожне слово, — геть!

Колишня заливається сміхом, і прямуючи до виходу, крізь сміх видає:

— Я поверну все на свої місця! Це стерво довго тут не протримається! — цокаючи підборами, зникає з поля зору.

****************

Прощаюся зі звукорежисером та повільними кроками йду від апаратної. Спускаючись сходами, ненароком стаю свідком розмови нашого директора та Діани, яка спить і бачить, як би мене перемістити в її особисті бек-вокалістки. Завмираю на місці, намагаючись не виявити себе. Мені не чути дослівно, про що вони говорять, але розумію, що лаються. Він на неї кричить, а потім вона вискакує надвір. Дочекавшись, поки він теж піде, виходжу зі студії. Іду додому і, здається, нічого не помічаю довкола. Прокручую в голові крики цієї блондинки, яка говорила, звичайно ж, про мене. Адже саме я стала солісткою замість неї. Вирішую обговорити все з Віктором, мені неприємна ця ситуація і стає некомфортно працювати з ними. Навіть серйозно починаю подумувати піти з команди.

          Однак час і тренування стерли цей діалог з пам'яті, вже через тиждень я забула про свої плани, продовживши займатися улюбленою справою. Незабаром має відбутися наш виступ, разом із нами візьмуть участь ще кілька музичних колективів. Серед них і відомі на всю країну, і ті, про кого я ніколи не чула. Сьогодні все не склалося з самого початку, бо лише переступивши поріг студії, я відразу стикаюся з Діаною. А коли наші погляди зустрічаються, в її очах відбивається дивна зневага, що повільно переростає у відверту ненависть. Це водночас і бентежить й лякає. Але коли вона хижо посміхається, у пам'яті відразу спливає її остання розмова з нашим хореографом.

— Кого я бачу! — простягає єхидним голосом, одразу переходячи у наступ. Потім повертається до притихлих учасників нашої команди, що товчуться біля входу і запитує: — А, що цю селючку ще не прибрали з групи?

Навіть якщо спочатку я хотіла пройти повз, то тепер вона просто не залишила мені вибору. Доводиться приймати кинутий виклик та відповідати.

— Мені теж цікаво, відколи сюди почали пускати таких бездарностей? — цікавлюся, звертаючись до них, але потім знову повертаюся до неї та додаю: — Наскільки я пам'ятаю, сам Віктор сказав, щоб ти тут більше не з'являлася… До речі, видовище було незабутнє, як він тебе виганяв зі студії.

— Заткнися, мерзота! — переходить на рев.

Після цього її випаду, в холі, в якому знаходиться не менше десяти осіб, повисає гробове мовчання, що тільки розбурхує мій запал.

— Навіщо опускатися до образ? Адже я не говорила нічого поганого чи образливого. Лише сказала правду. Думаю, що мої слова підтвердить керівник?

Перекладаю погляд на нього, але він, мабуть, вирішив не встрявати в суперечку і вдає, що дуже зайнятий набором повідомлення в телефоні. Інші ж з цікавістю чекають продовження конфлікту, що розгоряється. І я найбільше. Тим часом блондинка у два стрімкі граціозні кроки долає відстань, що розділяє нас, намагаючись вчепитися в моє горло. Але не встигає, бо, відчувши потенційну загрозу, я відскакую убік.

— Так ти ще й буйна? — посміхаюся, ховаючись за широкою колоною. — Правильно зробив наш хореограф, що вигнав тебе із команди!

— Таня, вгамуйся, — мені на плече акуратно лягає його рука, з одного боку він відгороджує мене від цієї ненормальної, а з іншого, все-таки змушує замовкнути. А ось мою супротивницю ніхто зупиняти не став. І відчувши, що я практично нейтралізована, вона відразу розправляє спину та обдаровує мене таким льодяним поглядом, що й не передати.

— Вигнав, кажеш? — видає з кривою усмішкою. — Так це все через тебе, тварюка! Тобі мало виявилося зайняти моє місце солістки, то ти ще вирішила і хлопця у мене відбити?! Скажи, ти, справді, настільки наївна і закохана по вуха дурепа, яка вирішила, що тебе здатний покохати такий, як Віктор? Дитино, не будуй ілюзій, хто ти й хто він?! Боляче падатимеш, коли зіткнешся з суворою реальністю!