Розділ 6.

Що ж, як і було обіцяно, ввечері була вечеря, де була присутня Ома Манн, батьки Гелібти, власне Гелібта та деякі з їхніх родичів, які були в замку, де я публічно, заявив, що кохаю Гелібту!

Самі розумієте, Олени не було, офіційно вона оголошена Гелібтой, як моя служниця. На вечері, випили, як годиться, з привітаннями мене та Гелібти. Ома побажала бачити моїх батьків, пожартувавши, що я побоююсь до неї заходити, тепер є привід мені завтра зайти, обговорити вже організацію великого званої вечері. Все було у вигляді жарту. Також вона сказав, що тепер я зможу навіть без приводу заходити до неї, навіщо умовності перед родичами, і поплескав по спині. Мені здалося, що в тому, здавалося, дружньому жесті – вона вклала все своє розчаруванні в моєму рішенні, ніяк не схвалюючи?!

Відчув я щось? Ні, звичайно, я зрозумів, що дороги назад немає! Але я доклав зусилля цього не допустити, та викладав побоювання Олені до обіду, вона ж мене переконувала, що пройде за її сценарієм. У цій ситуації Ома вчинила шляхетно, давши вранці можливість мені сказати всю правду та, можливо, все приховати, щоб не вийшло за межі замку. Зрадила Олена, що не обтяжує себе розібратися в хитросплетіннях імперських традицій. Ніде, в жодному законі, не було прописана відповідальність, за помилкову обіцянку одружитися, як їй, колишньої селянці, було знати про неписаний КОДЕКС ЛИЦАРСТВА?! Якщо хто-небудь, що розраховував на високий чин в Імперії, порушить хоч один пункт цього кодексу, ніколи вже не зможе розраховувати на прихильність свого роботодавця - Імператора. Звідки їй було знати, при погіршенні її успішності і при спілкуванні виключно з «золотою молоддю», що були збори, на який одиниці були запрошені, й я в їх числі, і що розподілом на службу буде займатися особисто Імператор. Що спочатку таємно будуть нами обрані місця служби, котрі ввійшли до одиниць еліти, а ті, що залишаться посади, будуть запропоновані іншим, до яких належить і Гелібта, й Олена!

Мені залишалося одне, спокійно, з почуттям особистої гідності, вести організацію мого весілля.

Нехай Імператор почав боротися проти Кодексу Лицарства, що вважав анахронізмом пройдешнього, але я був не настільки дурний, щоб ігнорувати факт існування еліти, представником якої я є!

Спасибі, Омі, вона виявився приємною людиною! Наша подальша праця, хоч і мала ряд конфліктних ситуацій, але не входила в статус нерозв'язних. Поки нічого не підозрюють Гелібта і Олена, а родичі Гелібти влаштовували спільні прийоми їжі, ми з Омою вирішували проблеми майбутнього весілля. Я хотів би продовжити подальший свій шлях, шлях імперського чиновника, але...

На ці слова Ома відповіла категорично відмовою - я був повинен нести службу в особистій дружині Імператора, як спадкоємець Маннов. Вона погодилася з моїми доводами, що я не маю ніякого досвіду, але все ж довелося поступитися, так як такі великі землі належить лише дружиннику. Ми довго складали графіки дат, прибуття гостей, заяв, списки родичів, які мали б бути на цих оголошеннях. Все було розписано і відправлено.

Батько й мати, як було домовлено, приїхали в кінці січня, після довгого нашого перебування в родовому замку Маннів, чим сильно здивували всіх, не втаємничених у наші плани з Омою.

На тій вечері я з благовоління Оми взяв слово. В той день подали дороге вино, з чашею якого я оголосив про наше весілля з Гелібтой, і відпивши, запропонувавши випити присутнім.

- Що? - тільки й змогла сказати Гелібта. Після чого я силою вивів її із залу, передавши під домашній арешт охорони Оми. А сам, повернувшись, запропонував обговорити це батькові і матері в їх покоях.

У домашній раді брала участь також Олена, весь вечір, просидівши в кутку з зацькованим виглядом, чуючи всю розмову.

- Поясни, як це розуміти, навіщо ти Олену викидаєш зі свого життя? - всім своїм виглядом показуючи, що злий на мене, запитав батько.

- От тільки не треба мене звинувачувати, в тому, що зробив не по своїй волі.

- Зачекайте, я щось не розумію, - втрутилася мати, - син оголосив таку радісну новину, а ти Микито на нього злий. У чому його вина? І до чого тут Олена?

Повернувшись до неї і ніжно взявши за руки, батько сказав:

- Річ у тім, Гелено, що наш син Кирило просив у мене дозволу одружитися на Олені. Причому так рвався це зробити, що мені коштувало великих зусиль переконати його відкласти цю справу, до кращого моменту.

- Я не бачу ніяких проблем, Олена і так від нас багато отримала, невже вона розраховувала на шлюб з представником стародавнього шляхетного роду?

- Я не очікував, від тебе Геленко, такої жорстокості! Невже, ти не хотіла щастя нашому синові? – в словах батько відчулося і ніжне звернення до своєї дружини, і твердість Лицаря.

- Ну, я не проти його шлюбу з Оленою, - мати зніяковіла, знаючи його владний характер. - Але, ти забув, що вибір зробив Кирило, а не я.

- Так все-таки поясни нам з матір'ю, чому ти вирішив змінити рішення? - вже звертаючись до мене, запитав батько.

- А це питайте у Олени, - показуючи небажання все пояснювати, я вказав на Олену, - вона мене вмовила вплутатися в цю авантюру.

- А це цікаво, що це за авантюра? - батько.

- Кирил, мене неправильно зрозумів, - ще більше зіщулившись, видавила з себе Олена, - я лише просила його допомогти Гелібте, видати себе за її нареченого, що б вона могла розраховувати на гроші від бабці.

- Тоді, все ясно, - сказала мати, - хлопчик не винен. Ось їй це буде наука, яку вона не забуде. Вона як була селянкою, так селянкою і залишилася! Робить безневинне обличчя, що не знає, що будь-яка заява шляхтича, це вже повинно бути обов'язково їм і виконана.

І вже звертаючись до мене:

- А як бути з її невинністю, все ж, доведеться вирішувати питання з її заміжжям.

- А нічого вирішувати не треба, - відповів я, - вона чиста, як вранішня роса.

- А як ти? - мати була ошелешена. - Що вона не хотіла тебе до себе пригорнути?