Глава 39. Боротьба за майбутнє

Життя любить того, хто за нього бореться,
а нищить того, хто йому піддається.

Зі збірки приказок Дроакської імперії

Обговорення, яке при відсутності ректорів або директора Шаару, який теж став до нас навідуватися, більше було схоже на безперервну суперечку, тривало довго. Ще в той же день захист академії зміцнили, а за тиждень до неї взагалі стало не підібратися, але від плану я все одно не відмовилась. Кілька послідовних ударів — ризиковано для них, але сюди проб’ються. Втім, цього від мене ніхто й не вимагав, залишалося тільки незмінне «я йду з тобою». 

Якщо Рес поруч мене не дуже радував, але цілком влаштовував, то Джейк… ні аргументи, ні вмовляння на нього не діяли. Дійшло до того, і від цього я впала в неглибокий, але все ж шок, що він не гірше за мого гарчання на Даміра огризнувся, а потім сказав настільки категоричним тоном, що навіть герцоги шианкарські з ним сперечатися далі не наважилися. Хоча, я була майже впевнена, що ці троє розуміють щось, чого не розумію я. І що Рес теж не може зайняти однозначну позицію з цього приводу, що хоче заборонити, але щось є й на іншій стороні, щось за те, щоб сонячний був поруч… це бентежило, але нічого вдіяти я не могла.

Благо хоч Ріан поки не прилітав, а тільки час від часу подумки перекидався з нами парою фраз. У такій ситуації залишати його в невіданні було легше легкого, тому що в академії при близькому спілкуванні з нашою трійцею й ще й Даміром, що частенько таємно з'являвся в Реса в кімнаті або в кабінеті ректора, це було б куди складніше. По ідеї, дурних бажань у нього виникнути не повинно, але хто його знає? Ми одне про одного явно те ж саме раніше думали… а те, що потім все одно дізнається й розсердиться — нічого, переживемо, зате й він переживе.

Міреа, яка тиждень Реса не вибачала й всіляко це демонструвала, зокрема повернулася до старої моделі поведінки: нечастого спілкування і їдких коментарів, навіть обідала знову окремо (підозрюю, спала теж) — після того, як дізналася про намічене, трохи відтанула. І тут явно зіграли роль не його жалюгідні (з її точки зору. А він намагався, справді намагався) спроби завоювати її прихильність, а саме те, що розповів все, в тому числі й про свою участь, і це не дивлячись на те, що вона в той вечір його всіляко відшивала. 

Заради великої освітянської місії ми (я наче теж в ній брала участь, але на ділі просто тихенько поруч сиділа) пішли в тунелі й почаклували, після чого артефакт не змусив себе довго чекати й втягнув нас у кімнату. Міреа закотила очі, обізвала Реса упертим бараном і зійшла до того, щоб все-таки послухати, що він там сказати хоче. А до того вона п'ять разів встигла продемонструвати, що слухати не хоче, бо й бачити його гидко. Тому вшосте ми й перестали намагатися зайти через двері... 

Не знаю, що в неї в той день такого з настроєм було, але на те, щоб поговорити з нею, Рес реально багато сил витратив. І як терпіння тільки вистачило! Зате Міреа оцінили, зокрема те, що урок засвоїв і приховувати від неї нічого не буде, і дійсно поводитися стала як до «виховання». Щоправда, виходити за нього все ще відмовлялася. Зате спілкувалися вони тепер нормально, чому Рес був невимовно радий. 

Ще вона брала участь в обговореннях і створенні артефактів. Зокрема захисних, маскуючі взяв на себе корпус маленьких, попередньо пообіцявши, що робити їх буде тільки фіолетовоокий четвертокурсник, тому що серед вчителів там таких не водилося. Та й серед учнів — велика рідкість, ще більша, ніж у нас. 

Я б і захисний охочіше від нього взяла, все ж фіолетовий… Ні краплі не сумніваюся в талантах Міреї, її артефакт мене захистив вже двічі і я їй неймовірно вдячна, але після однієї й далеко не найсильнішої атаки Меріонів він розплавився. Колір очей… його не скасувати. Рес ці думки вловив, але авторитетно сказав те, що я вже пару раз чула на уроках — артефакторика стирає межі між очима. Міреа теж на мене не образилася, але сказала, що ні в кого не вийшло б створити захисну брязкітку могутніше, ніж у майбутньої матері. 

Щось в цьому безумовно є… як і в тому, що супер-пупер прокачування працює лише раз (якщо двійня — двічі), а далі йде тільки супер. Рес при цьому глянув на мене, але я, на відміну від деяких, артефакторику любила, так що знала, що таке неможливо. Втім, переконувати його не стала. Міреа, до якої я таємно від друга ввечері прийшла, тільки підтвердила: кращий захист індивідуальний, а не надів хто захотів і пішов. На щастя, одноразовими такі артефакти теж не назвеш — їх можна передавати від покоління до покоління. Зазвичай малося на увазі вниз, але в нашому випадку й татко поносити річ дочки зможе, все ж одна кров. 

Для нас з Міреєю кому слід зробити найпотужніший артефакт було очевидно, але знай Рес… ставити його перед вибором між мною й своєю дитиною? Для повної картини сюди б ще Рока приплести (для свого дракона кожен зробить що завгодно), щоб він взагалі з глузду з'їхав. Це жорстоко, йому краще просто не знати.

Дамір часу даремно не втрачав і зробив те, до чого в нас з Ресом якось не доходили руки — знайшов інформаторів Меріонів. Не те щоб ми й самі цього зробити не могли, просто брали це як факт — вони існують. А пошуки… що зміниться? Хіба що моє до них ставлення, але я спілкувалася практично тільки з сонячними, так що зовсім нічого. 

Виявилися це зеленоокий і розовоока, які, до всього іншого, терпіти один одного не могли. Хороший вибір, безумовно хороший. Змовитися і брехати на пару вони не зможуть ніколи, а тому досить надійні. Але це як подивитися… Наприклад, була в нас ідейка поламати комедію і йому показувати недбалість-безтурботність, а їй — що я прямо тремчу від страху ну й подібне. Трохи пожартували на тему витягнутих пик усіма ненависних Меріонів, але на тому й закінчили, тому що давати настільки явні докази того, що щось затівається, було вкрай нерозумно. А тому театр виглядав так: спочатку я вся боюся й тремчу, а з кожним днем ​​стаю все більш розслабленою й безтурботною, кінець кінцем дійшовши аж до крайності.