37.3

Як би мене це не здивувало, але те, що в мене з'явився дракон, дійшло не до всіх. Що відбувалося цілий день в кабінеті ніхто не пам'ятав, а на вечерю ми запізнилися, так що Риса ніхто й не бачив. А відлітали ми теж практично без свідків, хоча вони все ж були. До речі, літати тепер ми вирішили окремо (це було важке рішення), і з багатьох причин. Те, що такі польоти звичайним польотом обмежуватися вперто не хочуть — одна з них. 

Мабуть, саме ті кілька свідків і встигли за ніч по гуртожитку слух рознести, бо на сніданок ніхто не поспішав і всі удавали, що вони тільки збираються і якісь неймовірно важливі справи затримують їх зовні будівлі, але насправді банально хотіли подивитися на мого дракона й в чутках переконатися. А тим, хто все ж не брав участі в цьому масовому розгляданні, за сніданком все розповіли. 

Брай з Анетою, до речі, реагували цілком нормально, але за «одужання» Риса щиро пораділи. А колір моїх очей не бентежив абсолютно, немов так дійсно було завжди. Хіба що здивувалися, що я їхнє «Ель» виправила на «Рію», але тут відповіла абсолютно чесно — «Рія» для близьких. Я звикла саме до такого скорочення, мене завжди так називали й батьки, і Дамір з Іарідою, і Рес. 

На всяких балах про це якось не замислювалася: все нові й нові обличчя, з більшістю з яких у мене навіть сильного бажання говорити не виникало, не те що знайомиться ближче. Для них я завжди була Раелією. Так що раніше мене звали або повним ім'ям, або Рією, але Рією — близькі мені люди. І тільки потрапивши в академію (а ще точніше — тільки зараз, коли стало можливим це вибирати), я зрозуміла, що абсолютно не хочу, щоб одногрупники, з якими я насправді знайома побічно, та ж Каріма або інші дівчата й хлопці, які вішалися на сонячних, називали мене так, як батько, як Рес, як Джейк. Ель — гаразд, але інакше — ні. А ось друзям можна. Мені так набагато звичніше й набагато приємніше.

За сніданком я спеціально не дивилася в бік старшокурсників, зате на ранковому тренуванні були, по-перше, всі шестеро, а по-друге, від них таким захопленням й ентузіазмом віяло! Від Зака ​​в першу чергу. Він навіть пробачив нам чергові пропущенні тренування, повністю переключившись на Риса. І, само собою, почати вирішили з гри. 

Рису сподобалося, що не дивно. Ми з ним щиро насолоджувалися всім цим метанням стрілою по небу, маневрами, відволікалочками, трюками й адреналіном, що вирує в крові. Грали сьогодні значно краще, ніж зазвичай, але цього було недостатньо. Тоді я знову психанула й оголосила тайм-аут, а у нас було обговорення на повітряній платформі. 

Був одні момент, який міг значно поліпшити результати — ментальний зв'язок. З Джейком-то вже був, та при тому якнайкращий. І те, наскільки він допомагає в грі, відчути ми вже встигли. З Браєм у нього теж був, хоча й не такий глибокий. Мені теж раніше натякали на це, але тоді це було протипоказано — при такому розкладі приховати свою особистість значно складніше. Відговорилася я відсутністю дракона, тому що без нього це зробити неможливо. А от тепер всі фактори були повністю «за», так що ми трохи почаклували й в подальшій грі щиро насолоджувалися отриманим результатом. 

Командна узгодженість і координація дій у болді — найважливіший фактор. Фактично, все зав'язано саме на цьому, навіть перше випробування. Раніше в нас це сильно кульгало, зате зараз про все домовлялися моментально. І якщо раніше я тільки дивувалася з приводу того, як старшокурсникам вдається закинути болд взагалі в іншу сторону, де саме в потрібний момент з'явиться хтось із команди й перехопить, то тепер ми й самі робили схожі штучки. 

Та що там схожі, ми ще й не таке робили! Від деякого навіть у Зака ​​очі на лоб лізли! Саме ці елементи несподіванки допомогли нам виграти, тому що чого очікувати від старшокурсників ми приблизно знали, а ось наші дії для них були в новинку. Не всі, але коли я зістрибнула й каменем пролетіла вниз прямо перед носом у Шиєна, перехоплюючи болд, він точно був в шоку. 

Так що ми виграли й це було просто неймовірно! А вже з яким єхидством я змусила їх відтискатися — словами не передати. Правда весь кайф обламав Лім, мабуть, хобі в нього таке, заявивши, що граємо шість на три. Зрозуміло, що вони були не за нас. І зрозуміло, що ми точно не виграли. І це було нечесно! Цілковито! Так що коли я зажадала справедливості й ми повернулися до три на три, вже зі старшою-старшою командою, я буквально життя спокійного рудому не давала, нагороджуючи цілим букетом хитрих заклинань. 

Отак тобі, будеш знати, як дражнити фіолетових! Це раніше я економила кожні крихти, зате тепер в магії — роздолля, твори що хочеш. І як я цим користувалася! Це було неймовірно! Найкраще наше тренування за весь час! Мені й раніше болд подобався, але тільки тепер я зрозуміла, чому Лім говорив, що цю гру ніколи не кидають. Не уявляю, що б змусило мене відмовитися від таких відчуттів.

Наступні кілька днів були схожі на рай. Ось що мені насправді для щастя потрібно? Щоб близькі мені істоти (сказала б люди, але Рис не людина) були поруч. І це дійсно вершина щастя, дурень той, хто цього не розуміє.

Все йшло своєю чергою. За вихідні ми з Джейком розібралися в матеріалі за пропущені дні й зробили домашку, решту часу стабільно проводячи в небі. Або на тренуваннях, яких я тепер чекала більш колишнього, або просто самі літали, тому що, попри щоденні візити в Шаар, у мене спостерігався явний брак спілкування з Рисом і ми проводили з драконами кожну вільну хвилинку. Навіть просто могли сидіти й щось обговорювати, але незмінно я сиділа поруч з зелено-золотим чудом, зручно прихилившись до його теплого боку.

Навчальні дні стали напрочуд довгими. У сенсі в мене з'явилася небувала кількість вільного часу. Ми не забули цим скористатися й перенести болд на після обіду, тому що після вечері часу було значно менше. А потім робили разом уроки, і як же я за цим сумувала! 

Ріан прилітав й ображався, що ми йому нічого про напад не сказали. Ми з Ресом тільки плечима знизали — докорів сумління з цього приводу ніхто з нас не відчував, як, втім і у випадку Джейка або Міреї (хоча Рес активно вдавав, що перейнявся й більше такого нізащо не повториться). Це не їхня війна, їм зовсім ні до чого в неї лізти. Не вважаю їх чимось гірше себе, але проти фіолетових навіть бурштиновий не вистоїть, що вже говорити про Ріна. А він мені подобається, а ще він друг Реса, так що нехай трохи побіситься й поображається, зате залишиться здоровий і неушкоджений.