Глава 32. Сімейні справи

Умій пожартувати, умій і зупинитися.

Невідоме одному графу правило

В академію ми повернулися десь до  кінця вечері, але особисто в мене перед очима зірочки витанцьовували (політ назад був дуже насиченим…), так що ми туди все одно не пішли. Полетіли відразу до Реса.

— Рін! — я радісно кинулася йому на шию.

— Поцілуєш чоловіка? — тихо запитав він, хитро поглядаючи на Джейка.

— Не смій! — прошипіла я.

— Рі, це просто неможливо.

— Вб'ю! — вже ричу.

— Я так довго цього чекав, ти навіть не уявляєш, — він явно не про своє ритуальне вбивство.

— Ріан!

— Що, люба? — так само тихо питає.

— Я на тебе Мію нацькую!

— Ой, це вже серйозна загроза, — він зробив переляканий вираз обличчя. — Гаразд, я йому не буду говорити, йде?

— Так.

Чекаю якусь підлість. Сто відсотків чекаю. Підлість і не змусила себе довго чекати: Рін відпустив мене, а потім посміхнувся Джейку:

— Вибач, сімейні питання, — і от я його вже вбити була готова, а він ще й продовжив, — Ріан ерʼТінаел.

— Твій брат? — запитав сонячний.

— Хммм, — Рін вирішив відповісти за мене, бо я взагалі слів знайти не могла, і зробив задумливий вираз обличчя, — наскільки ймовірним є те, що зелений і фіолетова будуть братом і сестрою?

— Ріан! — я навіть слова раптом знайшла й загарчала. — Ти знущаєшся?!

— Так, — чесно відповіла ця нахабна пика. — Ти ж розумієш, я просто не можу цього не зробити?

— Я тебе вб'ю, — знову зриваюся на шипіння.

— Дорога, я ж чесно не говорив.

— Ріє, — Джейк напружився, — хто це?

— Це друг Реса.

— Всі це знають, — відмахнувся хлопець, — але не твій?

— Я… Джейку, сядь, будь ласка.

— Краще відразу лягай, — мимохідь кинув Ріан.

— Він тобі не брат?

— Ні. Він… 

— Може щось більше, — знову ненароком додав зеленоокий безсовісний.

— Що, — Джейк запнувся й побілів, — ви… 

З доступом до моїх думок міг би здогадатися й раніше… що за Емай!

— Грррр, — у мене здали нерви, — РЕС!!!!!

— Не так швидко, — Ріан миттєво посерйознішав, — йди сюди.

— Та ти! Та я! а лети ти… на інший континент!

— Рі, я серйозно, він тебе такою побачить і декому не жити більше.

Рін сам підійшов й однією рукою міцно схопив мене за підборіддя, піднімаючи голову, а другий повільно провів по губах. Я б навіть обурилася, але відчула, як підпухлі за весь день губи повертаються у свій нормальний стан, і передумала.

— Що тут відбувається?!

Ми з чоловіком миттєво відскочив один від одного. Від Реса це не сховалося, але, мабуть, великого значення він цьому не надав, тому що в цей момент переглядав мої спогади з того моменту, як ми сюди прилетіли. Ой! Швидко поставила блок на останні пів хвилини.

— Пізно, — похмуро кинув мені Рес.

— Зачепиш його і… — знову шиплю.

— Та я ж не, — Рес скривився й вже безсовісному, — Ріне, я тебе вб'ю!

— Це у вас ідея фікс, я вже звик, — безтурботно відмахнувся той.

— Інших емоцій ти часом не викликаєш! Джейку, сядь, будь ласка, це була гарна ідея. Рі, сходи погуляй поки.

Впевнено похитала головою.

— Та нічого я йому не зроблю! — Рес закотив очі.

«І голову не відкрутиш?»

«Ні».

«Він же тобі не подобається».

«Раніше не подобався. А тепер ти сяєш».

«А ти…»

«Просто поговоримо. Можеш послухати, але…»

Але розповісти потрібно все, буквально все… а він знає, що для мене це важко, що я ніби заново це переживаю. Мені дійсно краще цього не чути. Але йти я теж не хочу… 

«Це якраз вирішується» — Рес повернувся до хлопців і їх відрізало пологом тиші.

Хм, почути щось я все одно можу. От коли вирішу, що слухати далі не хочу, тоді й піду, а поки стала шпигувати з голови Реса.

— Знання не завжди приносять щастя, — сказав він.

— Частіше взагалі не приносять, — втрутився Ріан. — Якраз той випадок.

— Що ж ти раніше про це не подумав?!

Мій чоловік насупився. Здається, вже й сам почав дещо розуміти. Що його поведінка в корені невірна, наприклад!

— Вони справді… — Джейк так і не зміг цього вимовити.

— Вони одружені. Слухай, розслабся, нічого такого. Просто потрібні були законні способи змінити їй прізвище.

— Дійсно? — чомусь він повернувся до мого чоловіка.

— Чистої води фіктивність, — кивнув той, на цей раз навіть без підколювання.

Я підглядала ще й за думками Джейка, зітхнула з полегшення. Начебто зрозумів, начебто навіть все нормально… 

— А вона…

— Що ти знаєш про арʼЕлдіронів?

— Одні з найсильніших середніх, на нашому континенті всього в трьох родів, все фіолетовоокі.

— Правильно, — кивнув Рес, — один з них — ерʼДераон. Другий… вона говорила своє справжнє ім'я?

— Рія.

— Раелія з роду Діасен, спадкоємиця гастеліанських земель, — Рес дав кілька секунд переварити інформацію й продовжив, — але найважливіше — її дракон. Рисрам з роду Елдірон.

Я вирішила, що далі слухати не хочу. Наслухалася вже. Так, Рис прекрасний, про нього б я говорила з задоволенням, але до чого веде Рес ясно, а от про третій рід я слухати не хочу ні крапельки. Головне — я вже переконалася, що про нас з Ріаном сонячний начебто суть зрозумів, а решта не так важливо.

Не знаю, що саме вони йому наговорили, але крім цілком зрозумілої блідості в середині розповіді, під кінець Джейк якось дивно на мене подивився, проковтнув клубок у горлі й кивнув, відповідаючи Ресу. А Ріан при цьому кусав губи, щоб не засміятися, і ще й поплескав його по плечу. Не зрозуміла, про що це вони… 

Всю дорогу ми йшли мовчки, але вже біля їхньої з Браєм кімнати сонячний зупинився, розгорнув мене до себе й обвив руками талію.