Глава 29. Небезпечні тренування

Одному і семеро не страшні, як очі відповідні.

Зі збірки приказок Дроакської імперії

Вдень я практикувала й визнала цілком придатною таку штуку, як робити уроки по дорозі в Шаар. Щоправда, по дорозі туди я більше скаржилася Ніку на життя й розповідала про болд і все, що мені тепер робити потрібно, а ще слухала його історії про ігри для великих драконів, зате по дорозі назад він пересадив мене вперед і я цілком навіть комфортно робила завдання по теорії магії. Наскільки можна назвати комфортним писання в повітрі при швидкості польоту дракона. 

Але Нік старався — відгородив нас, так що навіть легенького вітерка не було, а під підручник і зошит створив таке повітряне ущільнення, що імітує стіл. Робити так домашку можливо, хоча я б не назвала цей спосіб зручним.

Хлопці чекали в їдальні, та при тім не одні — троє старшокурсників теж були тут. І вони теж не одні були — з ними було три дівчини. Риту-блондинку я вже бачила, хоча нас тепер познайомили, а ось ще двох: шатенку Нелі й русяву Ліму — я раніше ні в академії, ні в коридорах не помічала. Втім, швидше за все просто не звертала уваги, я до старшокурсників взагалі не придивлялася. 

Були вони, переважно, всі з третього курсу. Тільки Ед і Рита — з четвертого. Це все мені розповіли, поки я їла. Але якраз це мене не дуже дивувало, а ось їхні пари хлопець-дівчина… мені цікаво, вони один одного за кольором волосся обирали, чи так випадково вийшло? Тому що пари блондини Рита-Ед, шатени Зак-Нелі й русяві Шиєн-Ліма дійсно виглядали кумедно. А ще вони відрізнялися за характером, особливо Зак з Нелі. Просто з нього енергія так і лилася, а вона була така спокійна, тиха та врівноважена.

Міркувати над дивацтвами відносин старшокурсників мені не дав той же Зак — ледь я доїла, він мало не в мене з під носа забрав тарілку й левітацією закинув кудись на кухню (звідки почулися невдоволені вигуки чергових), потім чмокнув Нелі в щоку й за руки потягнув нас з їдальні.

— А решта? — озирнувся Брай.

— Зараз націлуються й прилетять, — шатен застрибнув на дракона й вже звідти, — доженіть!

Брай помчав за ним. Але навіщо летіти швидко, якщо можна летіти повільно? Тим більше коли так добре в обіймах Джейка, коли чуєш такий приємний звук серцебиття поруч, коли теплий подих ворушить твоє волосся, коли можна без кінця дивитися в ці сонячні очі? До чого поспішати?

Коли спустилися, старшенькі оглянули нас, переглянулися й хмикнули.

— Точно спритні, — констатував Зак. — Шкода тільки, що це ненадовго.

— Це ще чому? — здивувалася я.

— А ти не шатенка.

Як вам сказати, зараз-то моє волосся пофарбоване. А взагалі я шатенка.

— То ви дійсно дівчат собі за кольором волосся підбирали?

— Ні, просто жарт такий, — Шиєн усміхнувся. — Забийте.

Та забили. Але взагалі в мене чоловік є, ви просто не в курсі… і він теж не шатен, а нам п'ять років бути разом.

— Не розслабляємося, — Зак потер руки, а його очі заблищали, — грати давайте.

— А не зарано? — Ед скептично нас оглянув.

— Я так давно не грав! — поскаржився на справжню причину шатен. — Нормально. Навчання з зануренням!

— А робити що потрібно? — запитав Джейк.

— Зараз зрозумієте, — відмахнувся він. — І взагалі, давайте всі в повітря, чого посідали. Ну ви… не знаю, удвох будете.

Ми й не заперечували. Хіба що сіли не як зазвичай, де я бочком, і він мене тримає, а по нормальному, один за іншим. Я спереду, Джейк ззаду, обхопивши мене руками за талію.

Зак встав на драконі, а потім взагалі з нього зіскочив і пішов по повітрю, зупинився в по одному йому зрозумілим критеріям обраному місці й почав там викреслювати коло. В руках Еда тим часом стало з'являтися якийсь синє сяйво, а Шиєн все ж зглянувся до хоч якихось пояснень. Створив повітряну платформу де якраз помістилося три дракони.

— Ось те, — показав на світіння в Еда, — болд. Його потрібно закинути ось туди, — показав на коло Зака, — все зрозуміло?

Відмінне пояснення!

— А як? — запитав Брай.

— Та як хочеш, головне — результат.

Тепер-то мені стало набагато зрозуміліше! Тим часом Зак закінчив і його підхопив дракон, а Ед жбурнув синю кулю Браю:

— Лови!

Він і зловив. Тільки от потім скрикнув і впустив його.

— Не можна тримати довше десяти секунд без передачі, — повз пронісся Зак, ловлячи синій згусток.

— А відразу сказати не можна було?!

— Так краще запам'ятайте, — перекидаючи Шиєну, прокричав він.

— Я запам'ятаю, — хлопець подув на долоні й поганим таким поглядом подивився на блондина. 

Ха, здається, він мав на увазі, що запам'ятає, кому потрібно помститися.

— Без образ, не міг же я дівчині без попередження кинути, — ловлячи назад своє заклинання посміхнувся Ед, — лови!

Брай не просто зловив, він потім дав йому прямо протилежну траєкторію й жбурнув в Еда.

— Ти в кого в команді? — хмикнув старшокурсник, без проблем перехоплюючи болд у свого обличчя.

— Ви грати взагалі збираєтеся? — мимо знову пронісся Зак, ловлячи м’яч і влучним кидком відправляючи його в кільце. — Один нуль!

Якщо спочатку мені це й здавалося дурним, то варто було дійсно почати, як гра повністю захопила. Це як перегони, тільки замість Реса тут потрібно було ганятися за такою синьою сяючою кулькою, піймавши яку варто було її відразу ж викинути. Логічно, так. Але якщо спочатку захоплював процес, то через годинку вже ні. 

Вони навіть не напружуючись обходили нас, іноді спеціально насміхаючись і перехоплюючи болд аж у твого носа. І це страшно дратувало, особливо жарти й підколювання Зака ​​з Шиєном. Як тільки дівчата їх терплять?! Я от вже прибити хочу! Коротше, після того, як вони в черговий раз закинули, я психанула, створила повітряну платформу з Діром й покликала Брая.

— Вау, непогано, — Зак тут же намалювався поруч у повітрі й обійшов її з усіх боків, — дійсно хороша. А маленька така чому?