Глава 28. Дівчата не грають у болд

 Не можна змусити всіх сидіти на місці,

але можна чимось зайняти непосидючих.

Точка зору академії

— Шине, дивись, хто прийшов! — шатен з третього курсу з ентузіазмом заштовхав нас у кімнату й показав своєму сусідові. — Ми будемо тренувати нову команду!

Русявий припинив захопливе заняття по лежанню на ліжку й киданню м'яча в стелю й сів.

— Заку, ти щось плутаєш, — усмішка сповзла з обличчя, як тільки він побачив нас. Мене, якщо бути точною. — Зелені не грають в болд. І взагалі, ви з якого курсу? Першого? І вже знайшли тунелі?

— Спритні, так? — Зак усміхнувся, взяв мене за плечі, трохи повернув і підсунув на півкроку ближче до друга. — А це взагалі унікум! Дівчина буде грати в болд. Це буде незабутньо!

— Дівчата не грають в болд, — впевнено заявив русявий.

— Ой, та ну тебе, — Зак повернувся до нас і блиснув усмішкою, — не звертайте уваги. Я Зак, а цей рідкісний зануда — Шиєн. О, Шин, Еда поклич, — не обертаючись кинув він русявому, — а ви давайте, — нас розгорнули в бік іншого ліжка й мало не насильно посадили, — розповідайте. Хоча ні, потрібно Еда почекати. Шине, скоро він там?

— Він з Ритою.

— Що з того? — не зрозумів Зак. — Це ж болд!

— Риті про це розкажи, — пирхнув русявий.

— А от розповім, — шатен метнувся до стіни й відкрив прохід в тунелі, але перед тим кинув нам, — нічого без мене не розповідайте! Я швидко, туди й назад.

— Я взагалі-то пожартував, — пробурмотів Шиєн.

Але було вже пізно — панель за Заком закрилася з тихим клацанням.

— Але це буде весело, — хлопець усміхнувся, — хочете подивитися?

Хлопці дружно закивали, а старшокурсник запрошуючи махнув рукою.

— Руки в мене дві так що обійміться, чи що, — як ми підійшли, сказав він.

Ось так розв'язують проблеми нормальні люди, а то я на Кріса все ще за ту дискримінацію ображаюся. І не має значення що взагалі-то я його не знаю й навряд чи десь крім їдальні або коридорів зможу побачити. Брай усміхнувся й подивився на нас, але мені стало глибоко наплювати на це, коли руки Джейка обвилися навколо моєї талії й притиснули мене до його грудей. Шиєн задоволено кивнув і поклав одну руку Браю на плече, а другою обхопив нас двох.

— Очі заплющте.

Заплющила, а навколо потекли нитки заклинання. Привиділася кімната, в якій знаходилися двоє: хлопець і дівчина. Що примітно – обоє блондини. Хлопець щось сказав, дівчина невдоволено скривилася й зробила пас рукою.

— Молодчина, — хихикнув Шиєн.

— А що вона зробила? — запитав Брай.

— Зараз побачите.

Ми не побачили, ми почули стук в стіну й крик «Рита!».

— Заку, йди звідси, — порадила вона.

— Рито, пусти мене! — не дочекавшись відповіді змінив тактику, — Ед!

Блондин подивився на дівчину, вона насупилася, тоді він навіть якось винувато:

— Він не піде.

Блондинка закотила очі й знову махнула рукою. Вже через секунду шатен був в кімнаті.

— Риточко, мила, пусти його!

— Заку, лети лісом.

— Риточко! — кажучи, він плавно встав між блондинкою й блондином і так само плавно дрібними кроками назад відштовхував хлопця до панелі у стіні, — миленька, він же не піде, якщо ти відмовишся відпустити. Будь ласка, він все що захочеш для тебе зробить, тільки відпусти його до нас, а?

— Зак!

— Ритко! — він зробив крок до неї й склав руки в благальному жесті. — Ритко, це ж болд! Всього на кілька годинок, після вечері він весь твій.

— Зак! — це вже обоє блондинів разом, та при тому так обурено.

— Та що ви ніяковієте як діти малі?! Риточко, миленька, тільки до вечері, це ж всього нічого! Він же не піде якщо ти відмовишся відпустити! Ну будь ласка!

— Справді не піде?

— Звичайно! — Зак шикнув на блондина, який намагався хоч слово сказати, і знову до неї. — Він же для тебе все зробить, все що захочеш, чесно! А нам-то не багато потрібно, всього годинку з малими поговорити. Ну Риточко, ну миленька, ну будь ласка!

— Добре, — вона невдоволено стиснула губи. — Йдіть, якщо болд важливіше, ніж я.

Блондин сіпнувся й хотів щось сказати, але Зак знову шикнув на нього, розгорнув і пхнув в спину:

— Йди поки пускають! — повернувся до блондинки. — Що ти таке кажеш, звичайно ти важливіше! Риточко, дякую, — він рвучко її обняв і метнувся до стіни, запихаючи блондина в тунелі, — після вечері він твій!

— Зак!

Вона теж запізнилася — клацнула, закриваючись за хлопцем, панель. Втім, дівчина не дуже засмутилася. Навпаки, вона усміхнулася якимось своїм думкам і з задоволеним виглядом пішла до дверей. Заклинання розсіялося.

— Зак у всій красі, — Шиєн закусив губу, щоб не сміятися, — вже уявляю, як Ед буде їй за це дякувати… ви нічого не бачили, ясно? Він мене вб'є якщо дізнається.

— Стежилка? — запитала я.

— Так, ось саме за неї й вб'є… сядьте як сиділи, вони зараз прийдуть.

Коли в стіні відкрилася панель і звідти кулею вилетів Зак, ми вже чинно-благородно сиділи на ліжку, точно як він нас і залишив.

— Ох ці дівчата, одні від них проблеми!

— Я Нелі так і передам, — миттю кинув русявий.

— Шине, я ж пожартував! — захвилювався шатен, втім, тут же махнув рукою, явно не повіривши йому, і повернувся до нас. — Ви ж йому нічого не говорили?

— Вибач, Заку, ти запізнився, — не вгамовувався русявий. — А така історія класна була… 

— Малі, ви ж не говорили ?! Молодці. А я вам ось кого привів, — він смикнув блондина за руку й виставив перед собою, — це Ед.

Я чесно з усіх сил намагалася зберегти серйозний вираз обличчя, для чого навіть не на обличчя дивилася, а на його підборіддя. Не знаю чому, але так було простіше. Хлопці теж мовчали, але Браю довелося закусити губу, а блондин це явно помітив.

— Таааак, — протягнув він, повертаючись до русявого. — Шине, я тебе вб'ю!